Читаем Страта голодом полностью

Ще більше ми здивувалися, коли «комісар» викликав і «товариша Рябоконя», голову колгоспу, також партійця.

– Як начальник ҐПУ, – ознаймив оратор, – я заарештовую вас за зрив показу переваг колективного способу господарювання над індивідуальним, за падіж кінського поголів'я, за те, що допустили зіржавлення сільськогосподарського реманенту й зірвали підготовку до весняної посівної кампанії.

На цьому «товариш комісар» закінчив промову й зійшов зі сцени. З бічних дверей поруч зі сценою з'явилося два гепеушники. Підступивши швидкою ходою до заарештованих, вони вивели їх з приміщення навіть без натяку на опір з їхнього боку. Після цього «товариш Цейтлін» оголосив збори закритими. Надворі падав сніг і стояла велика холоднеча.

Через яких пару годин, десь близько сьомої вечора, ми зібралися на куткові збори нашої стохатки. Начальство трохи припізнилося. Але в його складі був і уповноважений райпарткому. Такої чести ми «сподобилися» за те, що були зразковою стохаткою, до якої «товариш Цейтлін» любив приводити поважних представників з району.

Збори почалися відразу, як тільки прийшли ці високі «гості». «Товариш Хижняк», аж надимаючись з гордощів, закликав збори до порядку і надав слово «товаришеві Цейтліну». «Товариш Цейтлін» відрекомендував нам уповноваженого. Він наголосив, що присутність його на зборах треба розцінювати як заохочення, на яке ми маємо відповісти ще активнішим соцзмаганням за прискорене виконання плянів колективізації і хлібозаготівлі.

На наш подив, уповноважений майже слово в слово переказав ще раз ту саму промову, яку ми вже чули на попередніх зборах. Відтак підвівся «товариш Цейтлін» і оголосив, що керувати зборами довіряється «товаришеві Хижняку». Підсвідомо ми відчували, що для декого з нас надходить фатальна хвилина. А «товариш Хижняк» почувався як на сьомому небі, що начальство так його вирізнило, доручивши вести збори.

Звичайно п'яний і цинічний, нині він був тверезий і назовні стриманий, бо ж силувався якомога показати себе з найкращого боку. Поміж селян ходила чутка, що раз при чарці він побився об заклад з «товаришем Юдою», що він раніше стане «комісаром» райпарткому, ніж той зробиться «комісаром» ҐПУ. Може саме тому він так ревно намагався постати перед зверхниками не якимось репаним селюком, а обтесаним городянином.

Та хоч як він тужився вподобатись уповноваженому, йому це було просто не по силі. По-перше, він надмірно запобігав перед уповноваженим і цим фатально прорахувався. «Товариш Цейтлін» розцінив його поведінку як образу для себе. Адже він як тисячник був не хто-небудь, а представник Центрального Комітету КП(б)У! Далі, ледве розтуливши рота для своєї промови, Хижняк скоїв другу помилку, коли вдався до хибного політичного жесту: він звернувся найперше до жінок! Він то сказав «товариші жінки», але згадав їх поперед уповноваженого, до якого звернувся після них, і перед «товаришем Цейтліном», якого вмістив аж на третьому місці.

Тож не дивно, що «товариш Цейтлін» зірвався на ноги й урвав Хижняка:

– Товариші! – сердито кинув він. – Як представник Центрального Комітету, вважаю за свій обов'язок поправити товариша Хижняка!

І він тоном, повним зневаги, пояснив, що з партійного погляду звертання до жінок на першому місці – це пережиток минулого, прикмета гнилого занепадництва. «Велика жовтнева соціялістична революція», мовляв, розкріпачила наших жінок і зрівняла у правах з чоловіками, так що їм нема потреби давати переваги. Своє коротке зауваження «товариш Цейтлін» закінчив висловом надії, що «товариш Хижняк» вибачиться перед зборами за свою помилку, і на цьому сів.

Уповноважений тим часом зберігав нейтралітет і лише випускав з рота кільця тютюнового диму, немов усі ці справи його не обходили. «Товариш Хижняк» перевів погляд на «товариша Цейтліна», наче благаючи милосердя. Той поблажливо кивнув головою. Тоді Хижняк звернувся до зібрання і пробелькотів перепрошення. Він висловив жаль, що приспав свою більшовицьку пильність, але запевнив нас усіх, що надалі вже ніколи не допуститься цієї занепадницької буржуазної звички звертатись перше до жінок. Після цього він узяв аркуш паперу й почав читати свою промову.

Нас дуже здивувало, що «товариш Хижняк» фактично повторив усю орацію «товариша уповноваженого», включно з його теорією про мурашник і закликом «Хто не з нами, той проти нас!» Нарешті він підійшов до теми, якої всі ми чекали: що й серед нас є вороги народу, що вони захопили у свої руки декотрі десятихатки й п'ятихатки і, скориставшись довіреними їм посадами, саботують виважену партійну політику в нашій стохатці й у цілому селі.

Скінчивши промову, Хижняк узяв зі столу іншого папірця, заглянув до нього й вигукнув:

– Голова першої десятихатки, вийти наперед!

Поки той нещасник плентався до столу, Хижняк карбував слова вироку:

– Іменем трудового радянського народу я маю честь заарештувати вас за зрив виконання плянів колективізації і хлібозаготівлі в довіреній вам десятихатці!