Читаем Послухай мене полностью

Вони сиділи в кав’ярні в центрі Вотервілля за двадцять хвилин їзди від оселі покійної Елоїзи Крейтон. Через проливні дощі більшість людей не виходила з дому, і єдиний інший столик займала пара, надто занурена у свої смартфони, щоб звертати увагу навіть одне на одного, не те що на когось іще. На вулиці гримів грім і періщив дощ, але всередині був лише звук тихої розмови та шипіння капучинатору.

— Я ніколи не переставав думати про цю справу, навіть усі ці роки пізніше, -- сказав Тібодо. — Я не був у ній слідчим, але в той конкретний час мого життя вона дуже мене зачепила через зникнення цієї дівчинки Лілі. Їй було лише три рочки, коли вона зникла, і я весь час думав, через що вона могла пройти того вечора. Чи бачила вона, що сталося з її мамою? Чи був убивця тим, кого вона знала, кому, можливо, навіть довіряла? Моїй доньці був тоді рік, і я думав, як би я почувався, якби її викрали. Якби я не знав, чи жива вона ще. Чотири роки тому, коли я почав працювати у відділі розслідування тяжких злочинів, Ден Трембле саме вийшов у відставку, тож я дістав його нерозкриті справи і передивився матеріали щодо вбивства Елоїзи Крейтон. Тека, яку я вам дав, містить копії його записів та допитів, і я ще надішлю вам емейлом звіт про розтин. Я знову і знову вивчав цю справу і постійно доходив того самого висновку, що й Трембле. Це зробив її колишній чоловік. Це мав бути він.

Джейн погортала матеріали допитів.

— Інших можливих підозрюваних не було?

— Трембле не обійшов увагою нікого, хто хоч якось контактував із жертвою. І під кінець він усе ще вважав, що це її колишній чоловік Джеймс. Їхнє розлучення було радше схоже на важку, затяжну бійку. По правді кажучи, їхній шлюб здавався приреченим з самого початку. Вона була викладачка, він — музикант, і не дуже успішний. Грав на гітарі у нічних барах і на пів ставки вів уроки музики в бангорській школі. Це, мабуть, був той випадок, коли протилежності притягуються. Жінки завжди, схоже, западають на неохайних музикантів.

— Справді? — ощетинилася Джейн.

— Це ви мені скажіть.

— Мене, наприклад, ніколи не тягнуло до музикантів.

— Ну, багатьох панянок, схоже, тягне. Можливо, вся річ у загадковості поганого хлопця. Хай там як, у Крейтонів це тривало недовго. Вони були одружені чотири роки, а потім вона подала на розлучення. Вони билися за все — меблі, банківський рахунок, дитину. Нарешті погодились поділити опіку над їхньою трирічною донькою, але навіть тоді майже не розмовляли одне з одним. Тож можна зрозуміти, чому він був у Трембле підозрюваний номер один. Особливо з огляду на те, що той, хто вбив матір, забрав також дитину.

— Яких іще можливих підозрюваних розглядав Трембле?

— Жертва викладала в Колбі в чотирьох групах на семестр, тож на думку спадали її студенти. Вона могла розлютити когось із них поганою оцінкою. Могла стати об’єктом одержимості когось із них. Вона була приваблива жінка, на той час без жодного чоловіка в її житті, як усі знали. За тиждень до вбивства вона влаштувала у своєму будинку прийом із сиром та вином для кількох десятків своїх студентів-старшокурсників, тож вони знали, де вона живе, а також план будинку. — Він помовчав. — І того вечора вони могли бачити також її маленьку донечку.

— Ви казали, її звали Лілі? — спитав Фрост.

— Так.

— Ви ніколи не розглядали можливість, що ціллю була не матір? Що, можливо, справжнім призом була дитина?

Тібодо кивнув.

— Так, і ця дівчинка була гарненька, мов янголятко. Довге біляве волосся, як і в її мами. Трембле гадав, що хтось міг побачити Лілі десь у містечку і захотіти її собі. Що вбивство матері могло бути просто випадковим — викраденням дитини, яке пішло не за планом.

— Хто піклувався про Лілі, поки її мама викладала в коледжі? — спитала Джейн.

— Вона відвідувала приватний дитсадок. Ним керує місцева жінка, і з нею було абсолютно все чисто. Сорок п’ять років, усе життя прожила у Вотервіллі.

— Ви так кажете, наче це — ознака чистоти, — сказала Джейн. — Бути місцевим.

— У певному сенсі так і є. Коли ростеш у маленькому містечку, ти завжди під збільшувальним склом. Усі знають, хто ти і що ти. Тож ні, це була не пані з дитсадка. Трембле також розглядав можливість, що це був хтось не з містечка, хтось проїжджий. Побачив гарненьку дівчинку, вирішив її в викрасти і в процесі вбив маму.

— А чи не помітили б тут чужинця одразу? — спитав Фрост.

— Це зараз у містечку тихо, але почекайте до вересня, коли в Колбі та іншому місцевому коледжі почнуться заняття. Дві тисячі приїжджих студентів, плюс усі ці туристи, що приїжджають сюди помилуватися осінніми кольорами. Ніколи не знаєш, який збоченець може затесатися в такому натовпі. Тож так, це міг бути чужинець. Хтось, хто прийшов по дівчинку і міг улаштувати гармидер. Мама почула крик дитини і спробувала його зупинити. Тож йому довелось її вбити.

— Чи знайшли щось корисне криміналісти? — спитала Джейн.