Дивлячись з вікна своєї темної вітальні, я бачу той самий ряд будинків, що був тут завжди, ту саму вулицю, на якій живу вже сорок років. Але сьогодні ввечері усе здається інакшим, ніби я потрапила в якийсь паралельний світ, і тепер дивлюся на злого близнюка свого старого району. Району, де кожен будинок, кожна родина приховує якусь таємницю.

Я замикаю двері на засув. Про всяк випадок.

9

ДЖЕЙН

Три пограбування за чотири місяці не вказували на розгул злочинності у районі, але це вже про щось свідчило. Джейн сиділа за своїм столом і порівнювала три поліцейські рапорти, шукаючи якісь подібності між тими проникненнями і справою Софії Суарес. Одним було пограбування, про яке їм говорила Лена Леонґ, зухвале проникнення крізь незамкнене вікно, коли мешканці спали в ліжку. Грабіжник забрав сумочку з готівкою та банківськими картками і ноутбук «Леново», але не торкнувся прикрас та телефонів у спальні, де лежали господарі. Можливо, це було занадто зухвало навіть для нього. На землі під місцем проникнення знайшли відбиток «Найків» сорок третього розміру. Відбитки пальців, виявлені на віконній рамі, залишились неідентифікованими.

Чотири тижні по тому ті самі відбитки пальців виявили на місці пограбування номер два, в будинку за рогом. Цього разу господарів удома не було. Проникнення знову було крізь незамкнене вікно. Вкрали готівку, прикраси і «Мак-бук про».

Ще один ноут. Чи важливо це, чи це просто тому, що ці гаджети тепер має кожна родина?

Джейн перейшла до третього місця пограбування, що було шість тижнів по тому. Господарів знову не було вдома. Цього разу грабіжник розбив для проникнення кухонне вікно, і поліцейський рапорт містив зроблене господарем фото розтрощеного скла на підлозі та стійках. Хоч вкрали готівку та декілька годинників, ноутбук не зник, бо власник подорожував з ним. У задньому дворі знайшли відбитки «Найків» сорок третього розміру. Цього разу жодних відбитків пальців не виявили — можливо, грабіжник почав вдягати рукавички.

Джейн вивчала фото розбитого кухонного вікна і думала про розбите скло у кухні Софії Суарес. Вона відкрила на комп’ютері фотографії з місця вбивства Суарес і поклікала по зображеннях. Знайшла зображення розтрощеного віконця в дверях та кухонної підлоги, де лежали кілька уламків, але лише дві фотографії бокового двору, гравійна доріжка якого блищала від битого скла. Вона повернулась до фото з попереднього проникнення і насупилася на кількість скла, розсипаного по кухонній підлозі.

«Потрібно з’їздити туди знову», — подумала вона.

Фрост на день відпросився, тож вона поїхала до будинку Суарес сама. Коли під’їхала туди і вийшла з машини, було трохи по шостій. Місце злочину вже кілька днів як звільнили, і чистильники вже побували тут, щоб усе відшкребти та стерилізувати, але мопи й відбілювач не стерли образи з пам’яті Джейн. Вони все ще переслідували її, коли вона піднялася сходинками ґанку і відчинила вхідні двері.

У повітрі гостро пахло хімічними миючими засобами, і вона залишила двері відчиненими для вентиляції. Зупинилася у вітальні, подумки накладаючи на підлогу, тепер без жодної плямки, образи патьоків та мазків зі свого першого візиту. Вона ще бачила стетоскоп і кривавий слід, який залишила Софія, коли намагалась відповзти подалі від нападника. Джейн пішла цим згадуваним слідом крізь вітальню, вільне місце, де колись стояв акваріум, до їдальні. Навіть тут, де раніше під тілом зібралася ціла калюжа крові, тепер підлога була бездоганно чиста.

«Добра робота, чистильники».

Джейн пройшла до кухні. В цьому місці вона б хотіла, щоб чистильники не були такі ретельні, але підлогу тут вимели, а поверхні дбайливо очистили від порошку для зняття відбитків. Розбите віконце у дверях забили фанерою, перекривши останнє сонячне світло, і приміщення здавалось тісним. Задушливим.

Вона відчинила кухонні двері і вийшла надвір, шурхаючи черевиками по гравію. Вони припускали, що саме так убивця проник до будинку. Розбив віконце у дверях і просунув руку крізь нього, щоб відсунути засув. Джейн згадала, як бачила бите скло тут на землі, а також всередині кухні, але тепер його вже не було. Вона мала б приділити тоді цьому більше уваги, але була зосереджена на тілі, патьоках та кривавому сліді з вітальні. Намагалася встановити, коли опустився перший удар. Як почався напад і як закінчився.

Джейн присіла й уважно роздивилася гравій, але чистильники попрацювали на совість і всі уламки зібрали. Вона сканувала дедалі ширший радіус і вже наближалась до паркану, коли помітила якийсь відблиск. Дістала уламок скла, що засів між камінням, і поклала його у пакетик для доказів. Відтак розвернулася і зміряла оком кухонні двері, що були добрих два метри від неї. Скло не могло просто відлетіти аж паркану; йому в цьому допомогли.

Вона стояла, слухаючи дзижчання комах, шум транспорту. Навіть тут, в оточенні будинків, машин та мільйонів інших людей, можна бути геть самотнім. Відчувала, як гупає серце, чула гудіння крові у вухах і думала про розбиті вікна, уламки скла та вкрадені ноутбуки.

І подібності. Можливо — так, можливо — ні.