Читаем Втрачений символ полностью

Сучасна фізика здатна допомогти нам пригадати це знання! І цей пошук став життєвим покликанням Кетрін: використати сучасну науку для нового відкриття втраченої мудрості древніх. І її спонукав до роботи не лише науковий інтерес. За всім цим містилося її глибоке переконання, що світ конче потребує такого розуміння... І зараз — більше, ніж будь-коли.

У тильній частині лабораторії Кетрін побачила на гачку білий братів халат, що висів поруч з її власним. Вона машинально витягнула телефон, щоби перевірити СМС-повідомлення. Немає жодного. І знову в її свідомості пролунав голос: «Те, що ваш брат вважає схованим в окрузі Колумбія... можна знайти. Інколи легенда, що живе впродовж сторіч, живе не просто так».

«Ні, — мовила вголос Кетрін. — Цього не може бути. Це нереально».

Інколи легенда буває лише тим, чим є, — просто легендою.

Шеф охорони Трент Андерсон прожогом кинувся назад до ротонди, мало не лускаючись від злості через фіаско, якого зазнав його підрозділ. Один з підлеглих щойно знайшов перев'яз та військову куртку в ніші біля східного портика.

«Той чортів незнайомець просто взяв і спокійнісінько вийшов з Капітолію!»

Андерсон уже дав завдання своїм групам передивитися відеозаписи зовнішніх камер спостереження, але поки вони щось знайдуть, того типа вже й слід прохолоне.

А наразі, увійшовши до ротонди, щоб оцінити серйозність завданої шкоди, Андерсон пересвідчився, що контроль над ситуацією був на належній висоті. Всі чотири входи до ротонди блокували максимально ненав'язливим і непоказним методом стримування натовпу, який охорона Капітолію мала у своєму розпорядженні: вельветова ширма, ввічливий охоронець та знак, на якому зазначалося: «Приміщення тимчасово закрите на прибирання». Десь близько десятка свідків зігнали докупи, відтіснили до східної частини приміщення, і охоронці заходилися відбирати у них відеокамери та фотоапарати. Андерсонові бракувало клопоту, щоб хтось із присутніх послав зроблений мобільником знімок до агенції новин Сі-ен-ен.

Один із затриманих свідків, високий темноволосий чоловік у спортивній твідовій куртці, намагався вийти з оточення, щоб поговорити з шефом. Він саме про щось жваво сперечався з охоронцями.

— Я поговорю з ним за хвилину, — гукнув Андерсон своїм людям. — А зараз, будь ласка, затримайте всіх у головному вестибюлі, поки ми не розберемося.

Тепер Андерсон спрямував погляд на руку, яка стирчала, наче за командою «струнко», посеред приміщення.

«Господи милосердний».

За п'ятнадцять років охоронної служби в залах Капітолію йому доводилося бачити всяке. Але не таке.

«От якби тут мерщій з'явилися судові слідчі та забрали до біса цю страшну штуковину з мого приміщення!»

Андерсон підійшов ближче і побачив, що скривавлене зап'ястя наштрикнуте на дерев'яний кілок — щоб його можна було поставити сторч. «Дерево й плоть», — подумав він. Непомітні для металодетекторів. Єдиним металевим предметом був великий золотий перстень. Андерсон припустив, що ручний металошукач або «не помітив» перстень, або той, хто проніс руку, надів його, неначе свій власний.

Шеф охорони присів, щоб ретельно оглянути руку. Схоже, що вона належала чоловікові під шістдесят. На персні було щось схоже на пишно оздоблену печатку з двоголовим птахом та числом 33. Андерсон не знав, що то означає. Натомість його увагу привернули крихітні татуювання на пучках великого та вказівного пальців.

«Чортівня якась».

— Шефе! — До нього поспішав охоронець з телефоном у руці. — Кличуть особисто вас. Наш комутатор щойно з'єднав нас із цим абонентом.

Андерсон поглянув на підлеглого так, наче той з глузду з'їхав.

— Я зайнятий, — невдоволено прогарчав він.

Обличчя охоронця було біле як крейда. Затуливши телефон рукою, він сказав:

— Це з ЦРУ.

Андерсон вухам своїм не повірив. «Невже ЦРУ встигло про це дізнатися?!»

— Це їхній відділ безпеки.

Андерсон заціпенів. «Отакої!» Він стривожено поглянув на телефон у руці охоронця.

У просторому океані розвідувальних служб цеерушний відділ безпеки був наче Бермудський трикутник: загадковий та небезпечний регіон, котрий намагався обходити десятою дорогою кожен, хто про нього знав. Маючи позірно самовбивчу сферу компетенції, відділ безпеки, чи просто ВБ, був створений у ЦРУ для однієї дивної функції: стеження за самим ЦРУ. Як потужне міністерство внутрішніх справ, цей відділ відстежував працівників ЦРУ на предмет незаконних дій, таких як розбазарювання коштів, продаж таємниць, крадіжка секретних технологій та використання недозволених методів допиту із застосуванням тортур. І це був аж ніяк не повний перелік.

«Вони шпигують за американськими шпигунами».