Читаем Поклик племені полностью

У приватному листі, який через чотирнадцять років після його написання буде опублікований у 1984 році під назвою «Against Big Words» («Супроти гучних слів»), Поппер так синтезував переконання своєї юності, які привели його від соціалізму до лібералізму: «Я почав як соціаліст у середній школі, але не знайшов дуже стимулюючого коледжу. Я покинув його у шістнадцять років і повернувся до нього лише тоді, коли склав вступний іспит до університету. У сімнадцять років (1919 р.) я все ще був соціалістом, але перейшов в опозицію до Маркса внаслідок деяких зіткнень з комуністами. Інший досвід (з бюрократами) показав мені — ще перед фашизмом, — що все більша сила державного механізму становить найбільшу загрозу для особистої свободи і тому ми завжди повинні боротися проти цього механізму. Мій соціалізм не був лише теоретичним; я навчився столярства (на відміну від моїх друзів інтелектуалів-соціалістів) і здав екзамен на право займатися цим ремеслом; я працював у притулках для покинутих дітей і викладав у початковій школі; до того, як завершити свою першу книжку [...], я навіть не уявляв, що стану професором філософії. «Logik der Forschung» було опубліковано 1934 року; я отримав роботу в Новій Зеландії на Різдво 1936 року. [...] Я антимарксист і ліберал»[51].

Нацизм, вигнання і війна були тим контекстом, який змусив Поппера покинути на кілька років свої наукові дослідження і робити те, що він назве своїм «інтелектуальним внеском» в опір Гітлеру і тоталітарній загрозі. Перед тим, як покинути Австрію, він опублікував «Logik der Forschung» («Логіка наукового дослідження», 1934), яку буде перевидано, дуже доповнену, лише через чверть сторіччя, 1959 року. У цьому есеї Поппер спростував індуктивне пізнання — що наукову гіпотезу можна обґрунтувати при допомозі нагромадження спостережень, які її підтверджують, — і обстоював те, що наукові істини, завжди дискусійні, є ними лише тоді, коли витримують випробування на «спростовність», іншими словами, поки їх не можна об’єктивно спростувати — теза, яку він розроблятиме і шліфуватиме впродовж усього свого життя.

«Відкрите суспільство та його вороги»

У вигнанні Поппер написав спочатку «Злиденність історицизму» (1944-1945 рр.), а згодом свій opus magna «Відкрите суспільство та його вороги» (1945). Малакі Хаїм Хакоен ретельно змальовує захопливу історію мало що не героїчних обставин — Попперу довелося вивчити класичну грецьку мову, аби читати Платона та Арістотеля в оригіналі, — в яких той працював над цими двома книжками з політичної філософії, уриваючи години для лекцій та адміністративних обов’язків в університеті, просячи про бібліографічну допомогу своїх європейських друзів і живучи в бідності, яка часами межувала зі злиднями. Великою підмогою для нього були вірність і відданість Геннє, яка розшифровувала рукопис, переписувала його на друкарській машинці, а ще піддавала його різкій критиці.