Читаем Доктор Фаустус полностью

103. «Меланхолія» — гравюра на міді Альбрехта Дюрера (1471-1528), великого німецького художника доби Відродження. На ній зображена крилата жінка серед астрологічних атрибутів (досі повністю не розшифрованих). Тема «Меланхолії» далі стає одним з леймотивів роману.

104. Досократики — давньогрецькі натурфілософи, які жили до Сократа.

105. Іонійські натурфілософи — філософи з Іонії, як називали в Давній Греції егейське узбережжя Малої Азії та прилеглі до нього острови. Ці філософи (Фалес, Анаксагор, Анаксімен, Ксенофан і Анаксимандр) жили в VI-V ст. до н. е.

106. Стагіріт — прізвисько Арістотеля, який походив із міста Стагіри в Македонії.

107. Апологетика — наука захисту християнської релігії від поганства та єресей.

108. Паріпатетичні відступи — буквально: зроблені під час прогулянок. За легендою, Арістотель проводив навчання, прогулюючись з учнями.

109. ...випробування на шляху в Дамаск.— На шляху в Дамаск Савлові, майбутньому апостолові Павлу, який жорстоко переслідував послідовників Христа, з'явився Христос і запитав його: «Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?»

110. ...протилежним шляхом, ніж Декарт.— Мається на увазі відомий вислів видатного французького вченого й філософа Рене Декарта (1596-1650): «Cogito, ergo sum» («Мислю, отже, існую»).

111. «Лютцов мчить, не жаліє коня» — пісня на слова німецького поета Теодора Кернера (1791-1813) про полковника Лютцова, командира «чорних стрільців», які уславилися у визвольній війні 1810-1813 рр. проти наполеонівської Франції.

112. «Лорелей» — балада Генріха Гейне, яка стала популярною піснею.

113. «Gaudeamus igitur» (будемо радіти — латин.) — старовинна студентська пісня.

114. ...схопив булку й пошпурив нею в темний куток.— Пародія на легенду про Лютера, який пошпурив у чорта чорнильницею.

115. Інкуб — демон чоловічої статі.

116. Томісти — послідовники Фоми Аквінського.

117. «Послання до корінфян» — апостола Павла, перше й друге, входять до Нового заповіту.

118. Суккуб — демон жіночої статі.

119. Василіск — міфічна істота, наділена здатністю вбивати поглядом.

120. К'єркегор Серен (1813-1855) — датський філософ і теолог. На противагу «об'єктивній» діалектиці Гегеля розвивав «суб'єктивну» (екзистенціальну) діалектику особистості в її ставленні до Бога. Небезпідставно вважається попередником або й зачинателем екзистенціалізму.

121. ...Дюрерового вершника поряд зі смертю й дияволом...— Мається на увазі гравюра Дюрера, на якій зображений лицар на коні, якого супроводжують смерть і диявол.

122. Боссюе Жак Бенінь (1627-1704) — французький релігійний діяч і письменник, майстер ораторської прози.

123. Паскаль Блез (1623-1662) — видатний французький вчений, філософ і письменник.

124. «Громадський договір» — трактат Жан-Жака Руссо, в якому обгрунтована ідея народовладдя і розроблені його принципи.

125. «Анабасис» — твір давньогрецького історика й письменника Ксенофонта (бл. 430-355 чи 354 до н. е.), в якому розповідається про вихід загону грецьких найманців із Персії.

126. Альбертус Магнус (Альберт Великий — латин.) — середньовічний філософ і вчений-енциклопедист, жив у 1193-1280 рр.

127. Віолончелі самі ведуть сумовиту задумливу тему...— Як вказує Т. Манн в «Історії «Доктора Фаустуса», тут описується вступ до третьої дії опери Вагнера «Майстерзінгери».

128. Кантове спростування доказів існування Бога.— Спростування Іммануїлом Кантом онтологічного доказу існування Бога.

129. «Херувимський мандрівник» — збірник віршованих сентенцій Ганса Гріммельсгаузена (бл. 1621-1676), відомого письменника німецького барокко.

130. Ніневія — столиця Ассірійського царства, на стародавньому Сході вважалася великим містом.

131. Фукс Йоганн Йозеф (1660-1741) — австрійський композитор, автор підручника з контрапункту «Gradus ad Parnassum» («Драбина на Парнас»).

132. Екк Йоганн (1486-1543) — німецький теолог, непримиренний ворог гуманістів і Реформації.

133. Морфи, склянівки — різновиди барвистих тропічних метеликів

134. «Вільний стрілець» — опера Вебера.

135. Глюк Крістоф Віллібальд (1714-1787) — німецький композитор неокласицистичног напряму, реформатор жанру опери.

136. Оргії Трістана...— Йдеться про гармонійне багатство опери Вагнера «Трістан та Ізольда».