Читаем Служниця полностью

— Ти мене зрозуміла, Ніно?

В очах пече, але плакати я не можу. Надто сильне зневоднення, сліз

просто немає.

— Ти мене зрозуміла, Ніно?!

РОЗДIЛ СОРОК ШОСТИЙ

Крок шостий. Як спробувати просто жити із цим

Я ледь прочиняю вікно в «ауді» Сюзанни, і вітер куйовдить моє

світле волосся. Сюзанна зараз везе мене додому після нашого

традиційного обіду. Взагалі під час нього ми мали обговорювати стан

справ в Асоціації батьків і вчителів, але натомість відволіклися й

заходилися пліткувати. Втриматися від пліток напрочуд важко. У

цьому містечку стільки нудних домогосподарок.

І мене саму вважають однією з них.

Ми з Енді одружені вже сім років. І він виконав усі свої обіцянки.

Багато в чому він просто-таки чудовий чоловік. Він підтримує мене

фінансово, замінив батька Сесілії, він спокійний і лагідний. Не

зловживає алкоголем, не стрибає в гречку, як багато чоловіків нашого

міста. Мало не ідеальний.

І я ненавиджу його до щирця.

Я зробила все, що могла, аби розірвати цей шлюб. Я торгувалася з

ним. Я казала йому, що поїду з порожніми руками, заберу лишень

Сесілію. Він на це лишень реготав мені в обличчя. Зважаючи на

буцімто проблеми з психікою в мене в анамнезі, Енді заввиграшки міг

би повідомити поліцію, що я просто викрала Сісі та планую знову

завдати їй шкоди.

Потім я спробувала сумлінно грати роль ідеальної дружини, сподіваючись, що таким чином не дам йому приводу замкнути мене на

горищі. Я готувала смачнючі вечері, підтримувала бездоганний лад у

будинку й навіть вдало приховувала відразу, коли ми кохалися. Але він

завжди знаходив, до чого присікатися. Зазвичай це було щось геть для

мене несподіване.

Урешті-решт я поступилася. Не збиралася більше вдавати із себе

цяцю, адже між моєю поведінкою і відвідинами горища не існувало

жодного причинно-наслідкового зв’язку. Новою моєю стратегією стала

демонстрація власної огиди. Я стала поводитися як остання мегера,

гримаючи на нього за кожну дрібничку, що була мені не до вподоби.

Але Ендрю було на це начхати — здавалося, мої претензії його лишень

розважають. Я припинила відвідувати спортзалу й стала їсти все, що

було до смаку, сподіваючись: якщо мені не вдасться відлякати його

власною поведінкою, то із цим впорається принаймні моя зовнішність.

Якось він заскочив мене на тому, що я ласую шоколадним тортом, відтягнув на горище й дві доби морив голодом — то було його

покарання. Але після цього випадку він уже не звертав уваги на жодні

мої коники.

Я спробувала була знайти Кейтлін, його колишню наречену, сподіваючись, що вона може стати мені за свідчиню, коли я нарешті

зважуся піти до поліції — щоб мене там не зважили божевільною. Я

знала тільки, яка вона має бути зовні, та її приблизний вік — і

вирішила, що цього буде досить, щоб відшукати цю жінку. Та чи

уявляєте ви, скільки на світі жінок віком від тридцяти до тридцяти

п’яти на ім’я Кейтлін? Багатенько. Я її не знайшла. І врешті облишила

всі спроби.

Ендрю примушує мене підніматися на горище пересічно десь раз на

місяць. Інколи частіше. А буває й таке, що інтервали між

«покараннями» довшають. Якось я аж пів року туди не потрапляла. Не

знаю, на краще це чи на гірше — те, що мені невтямки, чого очікувати.

Мабуть, якби я наперед знала, коли саме він мене замкне, і жила, наперед охоплена жахом, це було б просто нестерпно. Але не

здогадуватися наперед, спатиму я сьогодні у власному ліжку, а чи

збуватиму ніч на тій незручній лежанці, — це також дуже важко. І, певна річ, мені годі заздалегідь передбачити, які тортури чекають мене

в карцері на горищі, тому що я не уявляю, де нагрішила цього разу.

Крім того, йдеться не лише про мене. Якщо щось, що виявляється

йому не до вподоби, утне Сесілія, він карає за це також мене. Ендрю

купив цілу шафу кольких сукенок з облямівкою, які моя донька

ненавидить. Окрім того, через це вбрання її беруть на глум інші

дітлахи. Але вона знає: у разі, якщо не носитиме їх чи випадково

забруднить, мама зникне на кілька днів (і до слова: найімовірніше, я

сидітиму голяка, щоб прищепити мені думку, що одяг — це привілей).

Тому вона кориться вимогам мого чоловіка.

Я понад усе боюся, що настане день, коли замість мене Ендрю стане

мордувати її, тож наразі корюся, аби він не займав донечку.

До того ж він дуже дохідливо пояснив: якщо я спробую піти від

нього, розплачуватиметься за це Сесілія. Він уже якось мало не втопив

її. Ще один його улюблений спосіб катувати мене — тримати в

креденсі слоїчок з арахісовим маслом, хай навіть він добре знає, що в

неї на арахіс алергія. Я викидала те масло вже десяток разів, але

клятий слоїчок знову з’являється, а мене час від часу карають за