Читаем Россолински полностью

¹⁷⁰ Timothy Snyder, Sketches from a Secret War. A Polish Artist's Mission to Liberate Soviet Ukraine (New Haven: Yale University Press, 2005), 67, 136-37, 142-44, 166-67, 190; Schenke, Nationalstaat und nationale Frage, 243-44, 460; Borodziej, Geschichte Polens, 158.

¹⁷¹ Mick, Kriegserfahrungen, 301-3; Grzegorz Mazur, Życie polityczne polskiego Lwowa 1918-1939 (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2007), 149.

¹⁷² Mazur, Życie polityczne, 119-20,148.

¹⁷³ Ibid, 140-41, 144-46, 151.

¹⁷⁴ Цит. по Микола Посівнич, “Молодість Степана Бандери,” в Степан Бандера, ред. Посівним, 2006, 15.

¹⁷⁵ Shimon Redlich, Together and Apart in Brzezany. Poles, Jews and Ukrainians 1919-1945 (Bloomington: Indiana University Press, 2002), 56. О другом нападении на польского учителя см. Jan Rogowski, Lwów pod znakiem swastyki. Pamiętnik z lat 1941-1942, ZNiO, syg. 16710/ П, 15-16.

¹⁷⁶ Об уничтожении портретов см. “Raport dzienny Nr. 272 z dn. 24 października 1934 r.,” ДАЛО ф. 121, on. 2, спр. 134, 66. Об уничтожении польского флага см. Redlich, Together and Apart, 69. О похоронах Украины см. Redlich, Together and Apart, 57. О дальнейших нападениях на учителей см. “Komunikat Nr. 7 о działalności Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów w latach 1932-1933 i 1934. Część III. Działalność O.U.N. w 1934 r.,” AAN, MSZ, syg. 5316, 108.

¹⁷⁷ Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 64-66; Motyka, Tak było w Bieszczadach, 36-37; Janina Stobniak- Smogorzewska, Kresówe osadnictwo wojskowe 1920-1945 (Warsaw: Oficyna Wydawnicza RYTM, 2003), 58, 101, 217-19. (“Із червня 1919 року і до кінця 1935 року на території Волинського, Львівського, Станіславівського й Тернопільського воєводств було створено близько 41 тис. осадницьких господарств, із них - 3 569 господарств військових колоністів на Волині. Загальна кількість землі, що підлягала парцеляції для створення державних, приватних, військових та самостійних господарств у чотирьох вищеназваних воєводствах, за цей час становила 629 934,4 г.”. См. Виздрик Віталій, Польське військове осадництво на західноукраїнських землях у 20-30-х роках XX ст. в Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, (№ 21, 2013): 48-52.; ’’Осадники (колонисты), лесники (сотрудники корпуса лесной стражи) и польские военнопленные расселялись в Архангельской (40 тыс. чел.), Иркутской (11 тыс. чел.), Свердловской (13 600 чел.), Молотовской (9142 чел.), Вологодской (16 тыс. чел.), Алтайском крае (6 тыс. чел.) и других традиционных для спецпереселенцев областях Русского Севера, Урала и Сибири. К январю 1941 года в 20 областях и краях страны находилось 137 351 чел. спецпереселенцев этого польского потока. Более 70 тысяч беженцев-поляков на учет спецпоселения не ставились, но условия их жизни были также очень тяжелыми”. См. в Бердинских В. Спецпоселенцы. Политическая ссылка народов Советской России. Москва, НЛО, ред. С.Иванов, 2005, стор. 635. - прим. издателя).

¹⁷⁸ Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 62-63, 71-72. Доходы украинцев с высшим образованием были намного ниже, чем доходы польских служащих, работавших в государственных учреждениях и составлявших в них большинство. В то время как украинец, работавший в сельскохозяйственной компании, зарабатывал 50-60 злотых, учитель государственной средней школы зарабатывал 500 злотых в месяц. Ср. Богдан Чайковський, "Фома”: Рекламна фірма Романа Шухевича (Львів: Mc, 2005), 36.

¹⁷⁹ Christoph Mick, “Kto bronił Lwowa w listopadzie 1918r.? Pamięć o zmarłych, znaczenie wojny i tożsamość narodowa wieloetnicznego miasta,” in Tematy polsko-ukraińskie, ed. Robert Traba (Olsztyn: Wspólnota Kulturowa Borussia, 2001), 65-71.

¹⁸⁰ Курган Люблинской унии во Львове - это искусственный холм, возведенный на расположенной в пределах города вершине горы Высокий замок. Курган был создан в 1869-1890 гг. поляками Львова в ознаменование 300-летия Люблинской унии и в дальнейшем имел важное символическое значение.

¹⁸¹ Mazur, Życie polityczne, 123; Мірчук, Нарис історії ОУН, 51.