Читаем Патерн полностью

— Вихід на велику сцену лише намічається. — Тася струсонула гривою каштанового волосся і скоса подивилась на Софію, котра відчула в її погляді дещо оцінююче.

У Таськи новий проєкт, зрозуміла донька інженера.

Вона вже звикла, що її подругу тягне на дрібні авантюри. І не особливо тим бентежилася, бо, як правило, Тасиного авантюризму ставало лише до першого відчутного облому.

Енергетик вони купили найдорожчий.

Ранкове світло вже помалювало улюблену лавочку в кольори старовинних багетів, коли дівчата кинули на неї свої пакети і сумки. Навколо них просинався міський парк. Дзижчання комах над сміттєвими купками впевнено перекривало віддалений гомін вулиці. Навіть вороняче крякання не порушувало навколишнього раю.

— Пакети не дружать із книжками, — зауважила Софія, побачивши, що кутик обкладинки підручника

вистромлюється з дірки. Збираючись до коледжу, подруги віддавали перевагу пакетам.

— Не вумнічай. — Тася відкрила бляшанку. — Ще трошки, подруго, і пакети нам не знадобляться. До одного місця той коледж. Будемо на яхтах текілу пити.

— Серйозна заява, — усміхнулась Софія. — Знайшла папіка?

— Я похожа на давалку?

— А звідки бабло?

— Ну, ти мене за просту маєш. — Тася широко розкинулась на лавці, витягнула ноги, поворушила носаками чобітків, помилувалась сонячними відблисками на хромованих пряжках. — А я, Зосю, зовсім не проста. Я для нас із тобою тему знайшла. Ніштячну тему, врубаєшся?

— Кажи.

Софії раптом стало смішно. Ділова Тася нагадала їй дівчину з американського трилера. Та повелася на якесь фуфло про зйомки в кіно, а опинилася в борделі, де її трахали товсті мексиканські бандити.

Донька інженера шалено напружилася, аби не зареготати. Вона знала, що Тася образиться, якщо вона зарегоче. Але сміх ліз із неї, як дитинча Чужого із черева астронавта. Вона відчула: більше хвилини не протриматися.

— Слухай сюди, — стишила голос Тася. — Є в мене знайомий. Друган один. Він не дуже дружить із кукухою... Чого ти регочеш, мавпо? Я щось смішне кажу? A-а, он що: дружить зі мною, не дружить із кукухою. Справді ржачно... — Подруга й собі зашкірилася. — Ні, він по кармі рівний пацан, але махнутий на айтішній темі. Увесь час сидить за компом, щось там програмує, тестує. Просто живе в компі, будує якісь світи.

За реальні гроші, прикинь. Він із тих своїх світів не вилазить. Лише поїсти, поспати і до туалету.

— Добре, що до туалету.

— І я так кажу.

— Але ж гроші має.

— Має, — кивнула подруга. — Більше того, має свою фірму. Офіс, тачку нормальну. Я його питаю: а що, типу, тобі так круто платять за ті світи, що ти так розкрутився?

— Айтішники добре заробляють.