Читаем Холодна Гора полностью

На великий подив усіх, він повернувся до Росії в кінці листопада 1933 року. Прибув він до своєї молодої дружини, яка нічого не писала йому з Москви впродовж шести місяців. Його шлях з Відня до Москви проліг через Харків, де він мене й відвідав. Я мав на той час відбути до Москви, тож ми поїхали туди разом. Протягом сімнадцятигодинної поїздки він розповів мені всю фантастичну історію з його невизнаним відкриттям. А прибувши до Москви, він потрапив у надзвичайні обставини, що чекали на нього, і я став невільним свідком усього, що сталося.

Вегерер не пішов до готелю, а зупинився в мене. Саме тому я й знаю цю історію. Він займався пошуками своєї дружини Еллі, яка щезла, не залишивши й сліду. Він розповів мені історію свого одруження. В Москві красива, дев’ятнадцятирічна дівчина покохала відомого кінорежисера Кауфмана й народила від нього дитину. Незважаючи на це, Вегерер узяв обох, матір і дитину.

Через два дні після прибуття до Москви Вегерер уже знав подробиці її зникнення. Вона поновила свої стосунки з Кауфманом, але це скінчилося для неї глибоким нервовим потрясінням. Одного червневого дня 1933 року вона оголосила своєму коханцеві про те, що вранці вбила свою дитину. При цьому вона сміялась. Кауфман вирішив, що це жарт. Дитина, звичайно, проводила спекотні літні дні в саду друзів, які жили в передмісті. Кауфман поїхав туди на своєму мотоциклі з тим, щоб забрати дитину і виявив той незаперечний факт що Еллі, дійсно, того ранку повісила свою дитину на дереві. Жінка, яка проходила повз те дерево кількома хвилинами пізніше, вийняла тіло з петлі. Дитина була ще живою. Вона віднесла її в міліцію, де Кауфман її і знайшов. Він примчав додому. Але Еллі там уже не було. На столі лежав лист, в якому вона просила в нього вибачення і писала, що він більше ніколи її не побачить. Вона полишила будинок у літньому одязі, без документів і без грошей. З того часу Еллі не з’являлась. Кауфман подав на розшук і цілих два місяці ДПУ намагалося знайти жінку, яка щезла, але все було марно.

Усе це глибоко стурбувала Вегерера, котрий розповів мені цю історію. Але ще більш вражаюча історія чекала на нього в наступні два дні. Його викликала інститутська комісія. Це потягло за собою також виклик до таємної поліції. Там зажадали пояснень із приводу його непідтверджених відкриттів, і це загрожувало йому втратою свободи за шахрайство.

Два члени комісії, професор Перчик та професор Петровський, попросили мене допомогти йому. Але оскільки я ніколи не був близьким до Вегерера, а технічні проблеми виходили за межі мого фаху, я відхилив їхню пропозицію. Професор Петровський, котрий був уже літньою людиною та членом партії з часів революції 1905 року, апелював до мене як до комуніста. Він стверджував, що ця справа має велике міжнародне значення і мій обов’язок допомогти прояснити всі обставини цієї заплутаної історії. Моє знання іноземних мов стане мені при цьому в пригоді. Я погодився.

Два наступні тижні ми воювали з заплутаними фактами, але не змогли досягти повного успіху. Підмурки для підозри Вегерера були дуже капітальні. Було знайдено рахунок однієї з віденських фірм, за яким Вегерер кілька років тому купив у неї декілька діамантів. ДПУ оголосило лист від його зниклої дружини, в якому вона звинувачувала його в обмані Радянського Союзу. Але було неможливо встановити, чи мав він успіх у здійсненні досліду, котрий пізніше не зміг повторити, а чи він свідомо йшов на шахрайство.

Тим часом мені вдалося пролити деяке світло на таємничу містерію із зникненням його дружини. Я пішов познайомитися з Кауфманом, який справив на мене дуже гарне враження. Серед речей, які Еллі залишила в його будинку, я знайшов календар, у якому вона дуже фрагментарно і примітивно вела свої щоденні записи. Чотири сторінки були вирвані з цієї книги. Вони стосувалися днів з 24 по 28 лютого 1933 року. Тоді я заглянув у її паспорт. Це були якраз дні її повернення до Москви з Австрії, де вона доглядала чоловіка після операції. Контрольні штемпелі в її паспорті свідчили про те, що вона зробила зупинку в Польщі, і якраз ці чотири дні провела у Варшаві. Пізніше виявилось, що вона в цій подорожі познайомилась з італійським дипломатом. Подальше розслідування виявило той факт, що вона збиралася поїхати з ним на Капрі. Було також знайдено текст телеграми, яку вона надіслала до Капрі. Але я ніколи так і не довідався, чи вдалося їй покинути країну за допомогою італійського дипломата й без відома ДПУ, чи вона позбавила себе життя після спроби вбити власну дитину.