Читаем Втрачений символ полностью

— Дивно, — мовив Андерсон. — Сподіваюся, ніхто не зачинив дверей нагорі. — Він вийшов з кімнати у темряву коридору і гукнув: — Агов!

Та Ленґдон майже не помітив відсутності шефа, бо його погляд раптом упав на задню стіну. «Що то було?»

— Ви бачили? — спитала Сато, з не меншою тривогою уп'явшись поглядом у стіну.

Ленґдон кивнув, і його пульс пришвидшився. «Що ж це я щойно побачив?»

Мить тому на задній стіні наче щось замерехтіло, немов крізь неї пройшли хвильки енергії.

Андерсон повернувся до кімнати.

— Там нікого немає.

Тільки-но він увійшов, як задня стіна знову затремтіла.

— Ну ні фіґа собі! — вигукнув він, відстрибуючи назад.

Усі троє на мить приголомшено замовкли, витріщаючись на задню стіну. По спині у Ленґдона знову війнув холодок, коли він збагнув, що саме вони зараз побачили. Він обережно простягнув руку, і його пучки торкнулися поверхні камери.

— Це не стіна, — сказав він. Андерсон і Сато підійшли ближче і почали уважно придивлятися. — Це брезент.

— Але ж він гойднувся, — швидко зауважила Сато.

«Так, але якось дивно гойднувся». Ленґдон уважніше придивився до поверхні. Вона якось дуже дивно відбивала світло свічки, бо брезент щойно гойднувся і залишив межі кімнати, пройшовши крізь площину задньої стіни.

Професор обережно — дуже обережно, — випрямивши пальці, натиснув на брезент. І одразу ж спантеличено відсмикнув руку. «Там отвір!»

— Відкиньте брезент, — наказала Сато.

Серце Ленґдона несамовито закалатало. Він знову простягнув руку, вхопив край покривала і відтягнув його вбік. І, не ймучи віри власним очам, витріщився на те, що було за ширмою. «Господи милосердний!»

Сато й Андерсон остовпіло вдивлялися в отвір у задній стіні.

Нарешті Сато озвалася:

— Схоже, ми знайшли нашу піраміду.

Роберт Ленґдон дивився на отвір у задній стіні камери. За брезентовою ширмою виднівся правильний квадрат зі стороною приблизно три фути завдовжки, що, вочевидь, утворився внаслідок того, що хтось вибрав кілька рядів цегли. На якусь мить в темряві Ленґдонові здалося, що це хід, котрий веде до суміжної кімнати.

Але тепер він переконався, що це не так.

Отвір лише заглиблювався на кілька футів у стіну — і все. Схоже на грубо витесану поличку заглиблення нагадало Ленґдону музейну нішу для статуетки. За аналогією з музейною ця ніша теж містила один маленький предмет.

То був суцільний шматок карбованого граніту приблизно дев'ять дюймів заввишки. Його гладенька поверхня елегантно виблискувала у світлі свічки.

Ленґдон і гадки не мав, навіщо тут цей предмет. «Кам'яна піраміда?»

— З вашого здивованого вигляду, — самовдоволено мовила Сато, — я роблю висновок, що цей предмет не є типовим для інтер'єру кімнати для роздумів.

Ленґдон кивнув.

— То, може, ви тепер переглянете своє ставлення до легенди про те, що тут, у Вашинґтоні, сховано масонську піраміду? — У її голосі почулися чванькуваті нотки.

— Пані, — швидко відказав Ленґдон. — Ця маленька піраміда — не масонська.

— Отже, це простий збіг обставин, що ми знайшли в глибинах Капітолію піраміду, сховану в потаємній камері, що належить лідерові масонів?

Ленґдон протер очі і спробував мислити чітко.

— Пані, ця піраміда жодним чином не нагадує той міф. Масонська піраміда описується величезною, з вершечком зі щирого золота.

Окрім того, Ленґдон завважив, що ця маленька пірамідка з пласким вершечком не є навіть справжньою пірамідою. Безверха піраміда є абсолютно іншим символом. Відома під назвою «незавершена піраміда», вона є символічним нагадуванням про те, що підняття людини до вершин свого істинного потенціалу завжди означає нескінченне самовдосконалення, незавершений процес. Мало хто про це здогадувався, але цей символ був найпоширенішим у світі. Понад двадцять мільярдів друкованих зображень. Прикрашаючи кожну однодоларову купюру, що була в обігу, «незавершена піраміда» терпляче чекала на свій горішній камінь, що витав над нею вгорі як символ ще не завершеної історичної місії, роботи, котру ще належить виконати як усій країні, так і кожному її громадянинові.

— Зніміть її, — наказала Сато шефу поліції, кивнувши на піраміду. — Я хочу поглянути на неї зблизька. — І японка почала розчищати на столі місце, безцеремонно відсунувши убік череп та схрещені кістки.

У Ленґдона з'явилося відчуття, що вони звичайнісінькі грабіжники могил, які плюндрують чиюсь усипальницю.

Андерсон обійшов Ленґдона, нахилився і, простягнувши руки до ніші, стиснув піраміду своїми великими долонями. А потім, стоячи під незручним кутом, насилу підняв її і, посунувши до себе, одразу ж із глухим стуком гепнув на стіл. І відразу ж відійшов, даючи змогу Сато придивитися до знахідки.

Директор присунула свічку ближче до піраміди і почала уважно придивлятися до її полірованої поверхні. Вона повільно провела по ній пальцями, вивчила кожен дюйм плаского вершечка, а опісля — грані. Потім обмацала піраміду ззаду — і розчаровано насупилася.

— Професоре, якось ви сказали, що масонську піраміду споруджено для того, щоб приховати секретну інформацію.

— Так, про це йдеться в легенді.