Читаем Unknown полностью

— Можна, кажете? Він уже втрачений. Особливо після скандалу в Дахау.

— В Дахау? За Дахау відповідають сьогодні нюрн­берзькі підсудні.

— А згодом ми відповімо перед судом історії...

— Ви, очевидно, маєте на думці Мюнхен і все, що сталося після нього?

— Ні, сер. Я говорю тепер про Дахау і про все, що сталося в ньому після його ліквідації. Не дивуюся, що ви вже встигли забути про це. А я не забула і не забуду, іцо американські солдати порушили святе право прию­ту. Треба було тільки бачити, як ці люди плакали і ви­ривали собі волосся, коли їх віддавали вашим вла­стям !

Я не вірив власним вухам.

— Місіс Маккарді! Ви проливаєте сльози над...

— Авжеж, над колабораціоністами, зрадниками, чи як ви їх там називаєте. Однак для мене, американки, вони насамперед люди, люди, що страждають. А втім, не забудьте, сер, що війна вже скінчилася.

Логіка моєї сусідки була гідна її етичних принципів.

— Ви помиляєтесь, місіс. Ще не скінчилася, ні в яко­му разі не скінчилася війна проти уцілілих камелотів ¹ досить відомого вам Адольфа та проти...

— ...ідіотів, ви хотіли сказати? Дякую.

— Нема за що. З ідіотами не так уже важко було б упоратися. Гірше, коли ці камелоти мають протекторів

і... мамок в особах на зразок вас, місіс.

— Ваш нахил до епітетів, сер...

— ...менше, напевне менше небезпечний, ніж ваша турбота про послід нацистського диявола. Зрештою, мо­жу вас заспокоїти. Американці видали всього кілька де­сятків зрадників, і то тому тільки, мабуть, що вони в ми­нулому стріляли по ваших «джі-ай». Основна ж, кілька- соттисячна маса цієї публіки й надалі перебуває під вашим любовним піклуванням.

— У вас, мабуть, нетерпимість у крові, коли вас не зворушує навіть доля нещасних дітей.

Я не встиг відповісти. Раптом заскреготіли гальма, і місіс Маккарді зупинила машину перед двома молоди­ми джентльменами в американській формі (без відзнак) і з біло-червоними стрічками на грудях. Обидва джентль­мени показували пальцем на небо.

— Сідайте,— сказала з материнською усмішкою мі­сіс Маккарді.

— Данке шейн! ¹ — відповіли джентльмени чистим галицьким акцентом, сідаючи в машину. Мене здивувало, звідки вони взялись в цій безлюдній околиці.

— Ви де живете? — спитав я.