Читаем Украинка против Украины полностью

Украинка, однако, отыскала другие аналогии: "Аналогічний випадок був у той же час у Роменському повіті. Кажуть, що такі урочисті дні, як Великдень, та читання житія святихі євангелія привели їх у екстаз і вони робили, самі не знаючи що. Кажуть, що книг у них ніяких особливих не було, окрім тих житій, що вони накупили у "офеней" та по ярмарках; секти у них не було ніби ніякої, а так якесь безпам’ятство. Їх і не судили, вони всі вернулись додому". Улавливаете "аналогию" с предыдущим случаем? И она далеко не последняя: "Таких "религиозных помешательств" розвелось дуже багато. Один хлопець, років двадцяти, усе виспівує псалми, тричі плює — одганяє нечистого — перед тим, як хреститься. Одна жінка казала про себе, що вона Єва, зривала із себе сорочку і ходила голісінька, соромні речі говорилаі кожну мить кричала: "Давайте мені яблуко! Де Адамове яблуко!.."

Не иначе — Библии начиталась… Или, может быть, "Житий святых"?

Но нет: "Жінка ся неписьменна була. Торік привозили таких божевільних у больницю щотижня по двоє, а то й більше… От Вам і мальованщина, або ще гірше. Шкода, що про такі діла трудно як слід довідатись, бо вони все якось скрито розбираються, певно, щоб не дуже лякати людей!.. Добре, як би люди, що близько бачать такі події, не мовчали про них, бо такі ж "епідемії" гірші від усякої холери, а ради їм не хотять давати. І за що стільки людей гине? Бувайте здорові! Правду кажучи, і сей лист такий, що саме б у піч годився… Та нехай же люди знають, що робиться у нашому світі".

Последние слова объясняются тем, что начало письма было таким: "Я було написала до Вас листа та й спалила його, щось він мені дуже недоладним здався, — видно, то вже така пошесть була на невдалі листи. І причина як раз та сама: такий лист вийшов "вішальний" (хоч вішайся); погано було в нас, дядькові погіршало (та й тепер все погано), мені ніхто листів не писав з дому (і тепер так), ваші галицькі справи засмутили мене, а надто дурне плутання людей з Барвінським не то засмутило, а просто розлютило до крайнього ступня, я навіть не думала, що маю в собі стільки злості, аж Рада дивувалась на мене, дивлячись, що я зовсім сама не своя. Ну, все оце не перемінилось, але вже так я взяла себе в руки, роздумалась і прийшла до можливості писати більш-менш по-людськи".