Читаем Украинка против Украины полностью

Украинка против Украины

Глеб Леонидович Бобров , Константин Васильевич Деревянко

У легендах стародавніх справедливості немає,все там річ іде про жертви та кривавії події.…Ті легенди червоніють, наче пишна багряниця,наче пурпур благородний, від крові людей невинних.Та горить у мене серце, коли я їх пригадаю, —проти сих легенд червоних білий світ блідим здається.

Без кровавых легенд вся жизнь — как осенний дождик. Скучища пренеприличнейшая. Однако не все еще потеряно. Ибо:

…єсть на світі люди необачні, безпорадні,Що й при світлі сонця бачать і хаос, і ясні зорі,Кращі зорі, ніж небесні, і хаос, темніший пекла.Люді ті не знають світла, як там рівно, ясно, біло.В тих людей життя буває, мов порізнені листочки,Де написані поеми божевільного поета.

Жизнь этих людей напоминает произведения сумасшедшего поэта. И творчество у них такое же:

Єрусалім мав свого Єремію,що голосив серед поля;чом же свого Єремії немаєнаша зруйнована воля?Полум’ям вічним на жах всім нащадкамДантове пекло палає;Пекло страшніше горить в нашім краю, —чом же в нас Данта немає?

Кто читал "Божественную комедию", тот помнит, что после "Ада" идет "Чистилище", а затем — "Рай". Но некоторые интересуются исключительно адом, а все прочее им просто не интересно. Скучно. Пресно. Осенний дождик. Даже море в лунную ночь вызывает у них только кровавые ассоциации:

Гострим полиском хвилі спалахують

після бурі у місячну ніч,

наче військо мечами двусічними

хоче знять вражі голови з пліч.

Зброї полиск і гомін розкотистий —

се неначе повстання гуде,

наче сила народна узброєна

без упину на приступ іде.

Кожний меч — промінь світла небесного —

впав з гори й знов у гору зроста;

кожний гук — відгук сили одвічної,

що руйнує й будує світа.

Людське море, ти сило народная,

з чого ж ти собі зброю скуєш?

Що повстане на місці порожньому

того світа, що ти розіб’єш?..

Что там "повстане" — неизвестно. Да это и не важно. Главное, что весь мир насилия мы разрушим, а затем… Пусть потомки разбираются.

Во время первой русской революции образы Украинки были соответствующими. Вот описание того, как наконец "из искры возгорелось пламя":

…Іскра тліла в попелі важкімі ятрилась, мов незагойна рана,все не могла ожить в огні яркім,і хворий пал той жеврів аж до рана.На зустріч сонцеві в димку тонкімвогню блиснула смужечка багряна.А поки сонце осіяло бір,вогонь вже лютував, мов дикий звір.

Еще одна реалистичная картина:

Насунула важка червона хмара,гула в ній громом братобійна чвара,вона покрила цілую країнуі повернула всю її в руїну.Замерк мій дух, і серце заніміло,і слово з уст озватися не сміло,бо та країна— то була моя…

3.1. Три в одном

Антагонизмы бывают религиозными, классовыми, национальными… А можно ли соединить все вместе? Нет ничего проще. Особенно для мастера художественного слова. Нужно сконструировать героя (или героиню), который аккумулировал бы все (или почти все) негативные качества. Что и было сделано в рассказе "Над морем" (1898).

Перейти на страницу: