Читаем Сталіна не було полностью

Сталіна не було

він повільно йде до мікрофонув котелку з портфелемспираючись на парасольку, як на тростинулупатий високий чорнийз беззубим ротом і мефістофельською борідкоювін знову ж таки не поспішаючискладає все зайвекотелок портфель і парасолькуна підлозі у начищених туфельі виймає з кишені губну гармошкувін грає, як не грає ніхтойого гармошка рухається подібно зубній щітціне забудемо, що чистити в цьому величезному ротіпрактично нема чогоа іноді він засовує її в ротяк дитина морозиво або сосискуце король губної гармошки бебі це король гармошкице блюз, бебі це блюз звикай потрохиі юна леді з правильними рисами обличчяі бездоганною зачіскоюз повним набором перлинних зубів у м’якому теплому ротітрусить головою в такт музиціі діамантові сережки розгойдуються в такт музицісережки які коштують більше ніж все його життя

♦ ♦ ♦

В напівпідвалі живе людина стара.Зріст невеликий, погляд жвавий, алевже декілька років не виходить зі свого двора:грає у іграшки, бо, звісно, старе – як мале.Виходить дихнути повітря, сіда на стілець,дивиться на дівчат, що хлопців до ліжка ведуть.Дівчата це відчувають – хай йому грець! —дівчата це знають, але до голови не беруть.Жінка померла давно, а дітей не було.Бреше, що має сестру, що від’їхала в інші краї.Віконце на рівні асфальту, напівпрозоре скло.І де ж та сестра? Ніхто не бачив її.І скільки живе – а чорт його не бере.Ніхто не знає ні віку, ні фаху, щось сиве таке і худе.Він народився старим й ніколи вже не помре.Двір засинає, і вітер у трубах гуде.

З тієї пори вони не бачилися

1

Він весь затрусився і почервоніві, збиваючись на крик, сказав:ніколи, ти чуєш, ніколине забувай, хто я, а хто ти.

2

За чашкою чаю він сказав:ти ж знаєш,що я ніколи тебе не любив,але все жти дорога мені, як пам’ятьпро моє життя в Санкт-Петербурзі.

3

Якщо ти хочеш побачити мене, —говорив він у трубку голосом автовідповідача, —ти повинна зустріти менеу моєї контори в годину закінчення мого робочого дняі проводити мене до метро,іншого часу у мене для тебе немає.

4

біля труни спільної подруги він говорив:я не серджуся на тебе,я не дзвоню тобі, тому щоти мені стала нецікава.Якщо хочеш, давай зустрінемосяза чашкою кави,і я поясню тобі це детальніше.

5

Ти можеш зрозуміти,що любов пройшла, зовсім пройшла,але продовжувати жити зі мною,тому що так зручніше нам обом? —сказала вона.Або ти не здатний зрозуміти навіть це?

6

Та пішов ти на хер! – закричала вонаі запустила в ньогояпонською фарфоровою чашкоюкінця дев’ятнадцятого століттяз чудовим розписом…

♦ ♦ ♦

Перейти на страницу:

Все книги серии Сафари

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже

Читаем Сталіна не було полностью

Сталіна не було

<p>♦ ♦ ♦</p>

<p>З тієї пори вони не бачилися</p>

1

2

3

4

5

6

<p>♦ ♦ ♦</p>

Все жанры