Читаем Сталіна не було полностью

Очікуючи пацієнта, слухаю Мехелію Джексон.Звучить спірічуел «Де ви були, коли вони розпинали мого Господа?»Скорботна мелодія, повільна, жорсткі акорди рояля.«Де ви були, коли вони розпинали?Це змушує мене тремтіти:де ви були, коли вони розпинали мого Господа?»Думаю, як добре співати цю пісню.Співаючий не винен.Винні ви (де ви були?) і вони (розпинали мого Господа)Мого Господа.Мого.Не вашого, не їхнього Господа.Мого.

<p>♦ ♦ ♦</p>

Крутиться-вертиться БілліГолідей на сімдесят вісім,не на тридцять три з половиноюдовбаних обороту.Епоха сповзає лавиною.Можна ящик переключити,але там крутять «Дев’яту роту».Краще такий, антикварний,куплений за копійки,у багатодітній, базарній,що від’їхала до німців сімейки,з попліном та ще й з кремпліном…Як їм там, під Берліном?Ходимо вдвох в крамницю,відходи в кульках виносимона куток, туди, де параогидних, темно-синіхпластикових контейнерівна маленьких чорних колесах.Безліч голених потилиць. Якосьне видно, як у сімдесятих —з довгим рудим волоссямЗмінилися барви заходу.Менше кров’ю, більше малиноювіддає. На сімдесят вісім,не на тридцять три з половиною,крутиться-вертиться Біллі,починає з затакта.У кіоску юрбиться бидло й мурло.Навіть небо нижче, ніж раніш було.Так ото, мила, так ото.Крутиться Біллі щосили.Краще б вони нас вбили.

<p>♦ ♦ ♦</p>

Тане сніг. Валяться шматки штукатурки,оголюючи блоки вапняку.У вікні сусідів порцелянові фігурки —дівчисько квіти несе моряку.Поруч кілька кактусів і ліана.Фіранка з тюлю. Там, в глибинісвітиться чорно-білий квадрат екрану.Що сталося в країні – цікаво мені,бо її не існує. Не існує будинку,вірніше, флігеля. Зрубаний волоський горіх.Навіть подвірня кішка мені не цілком знайома.Само собою зрозуміло, що не існує тих,хто витріщався в екран. Якщо не смерть, то кома.Дихання, травлення, смертний гріх.На грубому дощаному столі,покритому потертою клейонкою,пляшка з зеленою етикеткою,яких не знайти тепер.Ось воно, напівминуле,під напівпрозорою, тонкоюплівкою відрази —назад у СРСР.

<p>Блюз</p>

Перейти на страницу:

Все книги серии Сафари

Операция «Сафари»
Операция «Сафари»

В жизни всегда есть место слепому случаю, способному перевернуть ее с ног на голову. Для капитан-лейтенанта Александра Тарасова, например, им стала операция по захвату «черного археолога». Кто бы мог предположить, что обнаруженная на борту ключ-карта от телепорта приведет к таким далеко идущим последствиям? Но одиночное «сафари» на планете, почти сто лет отрезанной от Федерации, без поддержки, с призрачными шансами вернуться на родную базу являлось лишь началом интриги. Разведкой боем по большому счету. Нашлись друзья и в таких условиях, а на миру, как говорится, и умирать легче. Вот только загадочные «люди с неба» на поверку оказались реальной угрозой. Теперь ставки слишком высоки, и любая ошибка может привести к потере целого мира. Но штурмовики не привыкли пасовать перед трудностями. После боев местного значения цель определена, остается лишь до нее добраться и открыть огонь на поражение.

Александр Павлович Быченин

Космическая фантастика
Сталіна не було
Сталіна не було

Борис Херсонський – один з провідних російськомовних поетів України, лауреат численних міжнародних премій, в останні роки пише не тільки російською, але й українською мовою та перекладає українською свої російськомовні вірші. У збірку «Сталіна не було» ввійшли як нові твори, написані українською, так й автопереклади, зроблені у 2016–2017 р.Тематика та стилістика віршів типова для автора – сюрреалістичні спроби осмислити історію тоталітаризму, «біографічна лірика», нариси побуту п’ятдесятих-шістдесятих років минулого сторіччя, у які несподівано вторгаються образи середньовіччя, відлуння війни на Донбасі, монстри юрського періоду… Значну долю у збірці займають біблійні мотиви. Тобто у своїх українських віршах поет залишається сам собою. Але уважний читач знайде тут й відгуки класичних зразків української поезії.

Борис Григорович Херсонський

Поэзия
Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже