Читаем Патерн полностью

Вона підсунула аркуш ближче, почала писати. Камера знову зацікавилася Софією, закружляла навколо. Слідкуючи краєм ока за пристроєм, донька інженера намагалася приховати від нього текст. Не закривала долонями, але так викручувала аркуш, що пальці з ручкою весь час опинялися між камерою і написаним.

У певний момент Софія відчула, що в неї за спиною з’явилася друга рухлива камера. А ще вона відчула погляди. Дівчина на мить відірвалася від аркуша й побачила, що Жанна і ще одна «рожева туніка» — довгонога білявка з обличчям, яке нагадало Софії білячу мордочку, — дивляться на неї.

«Аж дві камери на одну порнописьменницю-початківицю, — зрозуміла донька інженера, — Перебір».

І вже вертаючись до свого твору, помітила третю зацікавлену особу. Погляд Ельвіри вже не прямував крізь Софію до невідомих світів.

«Я й тебе здивую», — всміхнулася їй донька інженера.

Вона закінчила першою. Склала аркуш удвоє, відкинулася на бильце стільця і знову зустрілася поглядом із дівчиною в сітці. Софії здалося, що Ельвіра підморгнула їй. Ледь-ледь примружила око, майже непомітно. Як і належить особам олімпійської вроди.

Відтак потягнулися хвилини чекання.

Одна за одною «рожеві туніки» відсовували аркуші, клали на стіл ручки і починали поправляти зачіски або нервово зиркати на камери, що тепер були за їхніми спинами, ближче до стін приміщення.

«Сьогодні правила змінюються, — проскрипіло в Софїїному навушнику. — Кожна сама читає свого листа. Ельвіра визначить, хто за ким».

Судячи з реакції «рожевих тунік», усі почули про зміну. Софія і Жанна перезирнулися. Лілова дівчина знизала плечима.

— Ти! — сказала Ельвіра, тицьнувши пальцем на мініатюрну брюнетку зі шкірою, засмаглою до кольору молочного шоколаду і капризно вигнутими губами.

Брюнетка взяла до рук свій аркуш.

«Читати треба стоячи. — Голос у навушниках став ще скрипливішим. — Читати голосно, виразно. Одяг зняти».

Брюнетка підвелася й обережно, щоби не зіпсувати складної зачіски, через голову стягнула із себе туніку.

«І де ж вона так круто засмагла?» — позаздрила Софія.

Дівчина-шоколадка відійшла від свого столика, щоби ніщо не заважало камерам оглядати її тіло, наблизила аркуш до очей, короткозоро примружилася і почала читати.