Читаем Мойсей полностью

XVІІ

Щось було спочатку в тих словах,Наче чистії води;Віяв свіжістю, добрістю з нихЯкийсь дух охолоди.Та помалу душне щось тягло,Наче самум пустині,І робилося лячно, немовВ ніч без світла дитині.І жахнувся Мойсей, і з земліПідволікся насилу,І сказав: «Пощо мучиш мене,Поки ляжу в могилу?Ти не мати моя! З твоїх слівНе любов помічаю.Ти не мати! О ти Азазель,Темний демон одчаю.Відступись! Заклинаю тебеТим ім’ям штирочертним!Я не вірю тобі! Ти брехун,Хоч ти будь і безсмертним».І почулися тихі слова:«Нерозумна дитина!Ти кленеш мене ним, а я ж самЙого сили частина.Що мені твоя вбога клятьба!Ти б умер із одчаю,Якби сотую частку лишеньЗнав того, що я знаю.Ти кленеш, як твою сліпотуТкнув промінчик пожежі,В якій я живу й він — понад всіЧасу й простору межі.Ось розсуну ще крихту тобіТіснозорості таму:Глянь на край той, що він обіцявПраотцю Аврааму!»І заблис увесь захід огнем,І уся ПалестинаСтала видна Мойсею з гори,Мов широка картина.А незримий товариш йогоЗнай потихо говоре:«Бачиш зеркало чорне внизу?Се є Мертвеє море.А по той бік високі шпиліДо небесної стеліПростягаються круто рядом, —Се там Кармелю скелі.Глянь на північ, де гори Сіон —Євусеї кочують,А як крикнути добре з гори,Амореї почують.Отся срібная стрічка — ЙорданВ Мертве море впадає;Близько устя його ЄрихонБродового жадає.Одинока долина над ним,Та тісняться до неїАмоніти по сей бік ріки,По той бік хананеї.А на заході гори, верхи,Полонини широкі,А на північ мале озерцеІ знов гори високі.Ось тобі й Палестина уся,Край овець і ячменю,Від Кадеса до Кармеля всюМов затулиш у жменю,Ні шляхів тут широких нема,Ні до моря проходу!Де ж тут жить, розвиваться, ростиІ множиться народу?»Та відмовив понуро Мойсей:«Хто дав з каменя воду,Той сей край перемінить на райДля Свойого народу!»

XVІІІ

Перейти на страницу:

Похожие книги

Ригведа
Ригведа

Происхождение этого сборника и его дальнейшая история отразились в предании, которое приписывает большую часть десяти книг определенным древним жреческим родам, ведущим свое начало от семи мифических мудрецов, называвшихся Риши Rishi. Их имена приводит традиционный комментарий anukramani, иногда они мелькают в текстах самих гимнов. Так, вторая книга приписывается роду Гритсамада Gritsamada, третья - Вишвамитре Vicvamitra и его роду, четвертая - роду Вамадевы Vamadeva, пятая - Атри Atri и его потомкам Atreya, шестая роду Бхарадваджа Bharadvaja, седьмая - Bacиштхе Vasichtha с его родом, восьмая, в большей части, Канве Каnvа и его потомству. Книги 1-я, 9-я и 10-я приписываются различным авторам. Эти песни изустно передавались в жреческих родах от поколения к поколению, а впоследствии, в эпоху большого культурного и государственного развития, были собраны в один сборник

Поэзия / Древневосточная литература