Читаем Мойсей полностью

XX

Ходить туга по голій горі,Мов туман по пустині,Сіє думи й бажання своїПо широкій країні.Сипле квіти й листки, що давноВже зів’яли й пожовкли,Підіймає в душі голоси,Що давно вже замовкли.Що ще вчора байдужне було,Нині любе й шановне;Що ще вчора топтав, оплював,Нині святості повне.У гебрейському таборі нічПроминула в тривозі;Скоро світ, всі глядять: він ще там,На скалистій віднозі?Ні, нема! І було те «нема»,Мов жах смерті холодний,Чули всі: щезло те, без чогоЖить ніхто з них не годний.Те незриме, несхопне, що всеПоміж ними горіло,Що давало їм смисл життєвий,Просвітляло і гріло.І безмежна скорбота ляглаНа затвердле сумління,І весь табір мов чаром попавВ отупіння й зомління.Одні одним у лиця блідіПоглядали без впину,Мов убійці, що вбили у сніНайдорожчу людину.Чути тупіт. Чи вихор в степу?Чи збуваєсь пророцтво?Се Єгошуа, князь конюхів,І за ним парубоцтво.Гонять стада, кудись-то спішать…Чи де напад ворожий?Всіх їх гонить безіменний страх,Невідомий перст Божий,Голод духу і жах самотиІ безодні старої…А Єгошуа зично кричить:«До походу! До зброї!»І зірвався той крик, мов орел,Над німою юрбою,Покотився луною до гір:«До походу! До бою!»Ще момент — і прокинуться всіЗ остовпіння тупого,І не знатиме жоден, що вмитьПриступило до нього.Ще момент — і Єгошуа крикГірл сто тисяч повторить;Із номадів лінивих ся митьЛюд героїв сотворить.Задуднять — і пустині пісокНа болото замісять.Авірона камінням поб’ютьІ Датана повісять.Через гори полинуть, як птах,Йордан в бризки розкроплять,Єрихонськії мури, мов лід,Звуком трубним розтоплять.І підуть вони в безвість віків,Повні туги і жаху,Простувать в ході духові шляхІ вмирати на шляху…Львів, січень до липня 1905
Перейти на страницу:

Похожие книги

Ригведа
Ригведа

Происхождение этого сборника и его дальнейшая история отразились в предании, которое приписывает большую часть десяти книг определенным древним жреческим родам, ведущим свое начало от семи мифических мудрецов, называвшихся Риши Rishi. Их имена приводит традиционный комментарий anukramani, иногда они мелькают в текстах самих гимнов. Так, вторая книга приписывается роду Гритсамада Gritsamada, третья - Вишвамитре Vicvamitra и его роду, четвертая - роду Вамадевы Vamadeva, пятая - Атри Atri и его потомкам Atreya, шестая роду Бхарадваджа Bharadvaja, седьмая - Bacиштхе Vasichtha с его родом, восьмая, в большей части, Канве Каnvа и его потомству. Книги 1-я, 9-я и 10-я приписываются различным авторам. Эти песни изустно передавались в жреческих родах от поколения к поколению, а впоследствии, в эпоху большого культурного и государственного развития, были собраны в один сборник

Поэзия / Древневосточная литература