Читаем Холодна Гора полностью

Проглянув наказ Народного комісаріату, в якому мені висловлювалась подяка за 1933 рік, а також усі інші подяки, які будь-коли отримував. Мені почало здаватися, що коли вони довідаються про те, як добре я працював, це зробить їх більш поблажливими. Мій лихоманковий стан не залишився непоміченим Марселем і Оленою. Нарешті, вона підійшла до мене й обняла.

— Що буде з нами, Олександре Семеновичу? — запитала вона. — Я дуже люблю тебе.

— Я не знаю, моя люба. Здається, я приречений.

Вона почала плакати.

Але чим ближче наближався призначений час, тим спокійнішим я ставав. Як би там не було, а ніч я маю витримати. Вибору в мене немає.

…Полевецький відсунув папери, як тільки я зайшов. Здавалось, що він був у доброму гуморі.

— Це Ви, Олександре Семеновичу? Вітаю.

— Добрий день, громадянине слідчий.

— Сідайте, Олександре Семеновичу. Сподіваюсь, що ви добре подумали.

— Мені не було над чим думати.

— Що ви хочете цим сказати?

— Тільки те, що мені нема чого додати до того, що я вам уже сказав.

— Олександре Семеновичу, здається, ви все-таки не розумієте ситуації. Ви маєте нас за своїх ворогів, а ми хочемо вам допомогти.

Ми зібрали досить матеріалу, щоб вас заарештувати, але ми цього не зробили. Ми не вважаємо, що ви є заклятим ворогом радянської влади. Ви людина, яка збилася на манівці, а ми хочемо допомогти вам вийти на прямий шлях. Від вас залежить прийняти цю допомогу чи ні.

— Громадянине Полевецький, з першої хвилини я нічого не розумів із того, що ви мені казали та й зараз не розумію. Я просто не збагну, чого ви від мене хочете. Якщо ви вважаєте, що маєте проти мене досить свідчень, то познайомте мене з ними. Запитайте, якщо вам щось неясно, я дам вичерпну відповідь. Я певен, що розвію всі ваші підозри, бо ніколи не займав позиції ворожої до радянської влади.

— Слухайте, Олександре Семеновичу, чи не думаєте ви, що хтось дозволив би мені розмовляти з вами, шановним громадянином, інженером, науковим працівником так, як це мало місце позавчора, якби я не мав он у тих паперах незаперечних доказів вашої провини?

— Тоді скажіть мені нарешті, що ви маєте на увазі? В чому конкретно мене звинувачуєте?

— Ви були в контакті з нашими ворогами, ви отримували їхні вказівки й виконували їх, ви також вербували інших для виконання диверсійних робіт.

— Це дуже загальні твердження. Скажіть конкретно, що я вчинив або збирався вчинити і дайте мені докази.

— Документи, які підтверджують вашу провину, є таємницею слідства, доки ви на волі. Після арешту ви побачите весь матеріал.

Але сподіваюсь, що скоро ви самі зізнаєтесь, і справа до арешту не дійде.

— Громадянине Полевецький, в десятий раз кажу вам, що я не винен. Ви не вірите мені, то дайте можливість довести мою невинуватість. Але якщо матеріали слідства є таємницею, то я нічого не можу вдіяти. Не можу ж я боронитись проти звинувачень, яких не знаю.

— Олександре Семеновичу, хочу зробити вам пропозицію. Ідіть зараз додому й повертайтесь сюди післязавтра. Використайте ці два дні для того, щоб проаналізувати все ваше життя. Прийдете потім і розповісте мені, коли вперше наважилися на контакт із ворогом, та що вас спонукало стати на його бік. Якщо ви щиро зізнаєтесь і покажете нам своє прагнення знову стати радянським громадянином, то ми вторуємо вам до цього шлях. А зараз ідіть.

Він задзеленчав дзвоником і підписав мені перепустку. Перед тим, як з’явився конвоїр, сказав:

— Олександре Семеновичу, це дійсно ваш останній шанс. Якщо ви ним не скористаєтесь, то знищите самі себе. Нам нічого не залишиться, як використати силу в боротьбі з вами.

Я нічого не відповів і полишив будинок. Була світла зимова ніч.

Я був щасливий, що знов залишився на волі ще на пару днів. Ці два дні здавалися мені цілою вічністю. Я поспішав додому крізь холодну ніч і думав про свою комфортну кімнату, про свої книжки, про Марселя та Олену. Обоє вони ще не спали й були раді бачити мене так рано. Це здалося їм добрим знаком.

— Алексе, як справи?

— Та поки що нічого. Я повинен знов прийти туди післязавтра, але гадаю, що все, зрештою, буде добре.

Олена принесла чай. Я був цілком спокійним. Нервове напруження минулих двох днів пройшло. Поговорив із ними ще трохи й пішов спати.