Читаем Година Бика полностью

— Наш дисколіт пролетить ці сім тисяч кілометрів за п’ять годин. Швидкісна ракета прийшла б за годину, але при недостатньому знанні фізики планети її не можна націлити з потрібною точністю. Може, варто прорватися за місто?

— Не можна. Боюся, що без жертв не обійтися.

— Згоден з вами, Тор. Тому не варто присилати і дисколіт. Хай тормансіани самі розберуться. Їхні літаки летітимуть до Кін-Нан-Те також не більше п’яти-шести годин. Зараз зв’яжуся з Родіс. Підключаю ТВФ і пам’ятну машину. Дайте відеоканал для знімків. І тримайтесь.

Тор Лік нашвидку передав кругову панораму й вимкнув зв’язок. Вчасно. Ген Атал подав знак небезпеки, і знову третій СДФ перекрив ворота.

Спливав час, а натовп, як і раніше, із затятістю і тупістю шаленів біля кордонів, позначених синіми стовпцями. Ген Атал досадував, що не здогадався захопити із зорельота батареї психічної дії, створені на випадок нападу тварин. Ці батареї розігнали б здичавілих тормансіан, викликавши в них почуття тваринного жаху. Подібний захисний пристрій тут знадобився б, як ніколи раніше, але зараз лишалося тільки чекати. Дикий натовп можна було б знищити, проте сама ця думка навіть у голову не могла прийти землянам.

Тим часом у садах Цоам Фай Родіс повідувала інженерові Таелю про те, що сталось, і просила його негайно відправити літаки на виручку.

— Польотами через брак пального розпоряджається лише Рада чотирьох.

— Так повідомте зараз Раду, а ще ліпше — самого володаря. Таель стояв у нерішучості.

— Ви розумієте, наскільки малий у нас запас часу! — здивовано вигукнула Родіс. — Чого ж ви зволікаєте?

— Для мене дуже непросто доповісти володареві, — хрипко сказав Таель, — буде швидше, якщо ви самі…

— Що ж ви не сказали одразу! — і Фай Родіс кинулась до покоїв голови Ради Чотирьох.

На щастя, Чойо Чагас сьогодні не виїжджав. Через півгодини Родіс завели до зеленої кімнати, яка стала вже постійним місцем її зустрічей з володарем Торманса.

— Я передбачив подібну ситуацію, — сказав Чойо Чагас, подивившись на переданий із зорельота знімок, — тому управителі на місцях і відмовляли ваших дослідників від ризикованої мандрівки.

— Але ж їм не пояснили ступінь небезпеки!

— Кожен зональний управитель соромиться, точніше, боїться, говорити про цих нелюдів. Їх називають «зневажниками двох благ».

— Двох благ?

— Авжеж, — довгого життя і легкої смерті. Вони відмовилися від того й іншого й тому мусять бути знищені. Держава не може терпіти свавілля. Але вони рятуються в полишених містах, а брак транспорту ускладнює боротьбу з ними, і вони лишаються ганьбою для зонального управителя.

— Ми неприпустимо зволікаємо, — сказала Родіс, — згаяні хвилини можуть обернутися загибеллю наших товаришів. Хоча вони надійно захищені, але ємкість батарей обмежена.

Вузькі непроникні очі Чойо Чагаса пильно стежили за Родіс.

— Ваші дев’ятиніжки володіють убивчою силою. Я пам’ятаю, як вони рознесли двері в цьому палаці, — уїдливо усміхнувся володар.

— Звичайно, в кожного СДФ є різальний промінь, інфразвук для подолання перепон, нарешті, фокусовий розряд… Проте я не розумію вас!

— Така мудра жінка й не може збагнути, що замість того, щоб витрачати енергію на захисне поле, треба знищити негідників.

— Вони цього не вчинять!

— Навіть якщо ви накажете їм?

— Я не можу віддати такого аморального наказу. Але якби навіть і спробувала, все одно ніхто його не виконає. Це одна з головних підвалин нашого суспільства.

— Неймовірно! Як може існувати суспільство на таких хистких підвалинах?

— Поясню вам згодом, а зараз прошу, не гаючи часу, віддайте наказ! Ми можемо послати свій дисколіт, але він літає не швидше ваших охоронних літаків, і головне — ми не знаємо, як за вашими законами поводитись із таким диким натовпом. Що ви застосовуєте в подібних випадках? Заспокійливу музику чи ГТР — Газ Тимчасової Радості?

— Газ Радості! — сказав Чойо Чагас з дивною інтонацією. — Хай буде так. На скільки годин у ваших людей вистачить енергії? Хіба не можна послати їм ракету з батареями з вашого всесильного корабля?

Родіс глянула на браслет, який зафіксував момент одержання сигналу з міста Кін-Нан-Те.

— Запасу енергії вистачить годин на сім. А посадити ракету точно без коригуючих станцій не вдасться. Ми б піддали небезпеці своїх товаришів: надто малий майдан, на якому вони перебувають в оточенні.

Чойо Чагас підвівся.

— Я бачу, як вас турбує їхня доля. Зрештою ви не так уже байдужі, як хочете здатися нам, мешканцям Ян-Ях! — Він повернув маленький диск на столі й рушив до сусідньої кімнати. — Я прийду через хвилину!

його чекав високий худий «Змієносець» із запалими очима й тонкогубим, по-жаб’ячи широким ротом.

— Пошліть два літаки з резерву охорони в Кін-Нан-Те на виручку наших гостей із Землі, — мовив володар, дивлячись поверх схиленого у шанобливому поклоні чиновника. — Захист у них пропрацює ще сім годин, — вів далі Чойо Чагас, — отже, через сім з половиною годин буде вже пізно. Чуєте — через сім з половиною!

— Я зрозумів, великий! — чиновник звів на володаря віддані очі.