Читаем Доля "Оракула" полностью

У слiпучому свiтлi фар з'явилася чорна постать. Хаймановi тенькнуло серце: мафiозо... Гангстер наближався спроквола, мовби хизуючись своєю ходою. Руки - в переднiх кишенях штанiв, на очi насунутий маленький округлий капелюх.

Пiдiйшовши до таксi, вiн заглянув усередину i поманив пальцем Дайапу. Секунду дiвчина сидiла не зворухнувшись, потiм узялася за ручку дверцят... У Хаймана промигнула думка: не пустити! Та вiн одразу й вiдкинув її. Що з того? Сiпнувся й собi вслiд за нареченою, але мафiозо, вихопивши з кишенi пiстолета, прошипiв:

- Сиди!

Дайана випросталась, притулила долонi до грудей, наче її бiлi тонкi руки могли захистити вiд кулi. Хайман в якомусь зацiпенiннi дивився на цi освiтленi руки, - видно було навiть тоненькi синi жилки, - а потiм ковзнув поглядом по обличчю. Голова з чорним нiмбом волосся нахилена вперед, брови зсунутi, примруженi очi вп'ялися в нападника. Той стояв на вiдстанi не бiльше двох метрiв i, помiтивши, що дiвчина не зводить очей з його пiстолета, сказав:

- Подобається? Гарна цяцька!

Дайана мовчала, не вiдриваючи погляду вiд чорної цятки.

- Та ти не жахайся, кралечко. Якщо перестанеш плутати нам карти...

- Стрiляй, боягузе, - тихо промовила Дайана.

- От бачиш, яка ти... не гречна, - осклабився той. - Ми хотiли по-джентльменському...

Дуло пiстолета хитнулось угору, нацiлюючись на блiдi руки, складенi на грудях. Дайана стояла, як заворожена.

- Слухай, ти! - нарештi обiзвався Хайман. - Припини, а то я...

- Сиди, - буркнув мафiозо, - у нас розмова своя...

Хайман заклiпав очима: чи йому здалося, чи справдi - цятка пiстолета почала вiдхилятися вбiк. Таки вiдхиляється! Тепер уже добре видно... От сучий син, лякає...

Цiєї митi трiснув пострiл. Шофер пригнувся, а Хайман iнстинктивно заплющив очi. Та, коли розклепив повiки, побачив, що Дайана стоїть, як i перед цим, тiльки опустила руки, а нападник хилитається, немов п'яний, силкується пiдiбрати капелюха, що валяється пiд ногами. Обличчя в нього все закривавлене, кисть, в якiй вiн щойно стискав пiстолет, потрощена.

- Ур-р... - захарчав у безсилiй лютi, упав навзнак, ударившись потилицею об асфальт, i вже не ворушився.

Машина позадкувала, все ще заслiплюючи таксi, розвернулася i фуркнула геть.

Дайана знесилено упала на сидiння i ледве чутно прошепотiла:

- Поїхали... до Колверта.

Хайман поклав їй руку на плече:

- Слухай, як це сталося?

- А так... Треба мати силу волi... Вiрити...

- Я подумав: розiрвало пiстолет. Але чому?

- Скривилося дуло.

- Ти... це ти зробила?! Ох, i молодчина! Феноменально! Ми приїхали, тут живе Колверт.

Мовчазний таксист зупинив машину i поглянув на чорноволосу пасажирку зi страхом та побожнiстю.

2

Пiсля тiєї пам'ятної ночi Дайана злягла. Тяжке нервове напруження так виснажило дiвчину, що батьки викликали лiкаря, а про заняття нiчого було й думати. Хайман хотiв провiдати, але вони попросили дати їй спокiй хоч на кiлька днiв.

- Давай позустрiчаємось на екранi вiдеофону, добре? - говорила Дайана тихим, слабим голосом, i коли б вiн не бачив її обличчя з тiнями пiд очима, то не повiрив би, що цей голос належить їй.

- Гаразд, люба, набирайся сили.

- А як з Колвертом?

- Досi нiбито нiчого, з дому не витикається, найняв охорону.

- А що каже твiй "Оракул"?

- Поки що загроза iснує. Ще не минув рокований термiн.

- А коли минає?

- Днiв через три. - Хайман усмiхнувся. - Ти так хвилюєшся за Колверта, нiби вiн твiй родич.

- Вiн людина, громадянин, - обличчя Дайани спохмурнiло, - як же нам не хвилюватись?

- Заспокойся, все буде о'кей, вiн же не маленька дитина.

- А ти все-таки примусь ще свого "Оракула"...

- Само собою, - запевнив Хайман, - комп'ютер увесь час одержує данi про ситуацiю i кожного дня викидає прогноз.

Нарештi настав день, коли Хайман бадьоро повiдомив:

- "Оракул" вважає, що небезпека для Колверта минула. I, за всiма ознаками, вiн здобуде перемогу на виборах.

Дайана зрадiла, обличчя її звеселiло, i вже на Хаймана дивилися з екрана очi, повнi свiтла i тепла. Того ж вечора вони зустрiлися, i тiльки й розмов було, що про Колверта.

- От буде справедливо, якщо вiн переможе на виборах! - сказала Дайана, прихиляючись до Хайманового плеча. - Ти чув, як вiн виступав за права жiнок?

- Так, це прогресивний дiяч, вiн, певна рiч, переможе того мурмила з волосатими руками.

Хайман тримався спокiйнiше, анiж тодi, але часом непомiтно позирав назад: чи не тягнеться за ними "хвiст"? Нiчого пiдозрiлого не помiчав. Скидалося на те, що гангстери залишили його в спокої, навiть за "Карткою фатуму" не з'являлися. Хоч... Може, дiзналися, що тепер "Оракула" пильнують агенти полiцiї? Як би там не було, Хайман i Дайана тiшилися спокоєм.

Але в день виборiв спокiй вибухнув. I саме тодi, коли вони, забувши про все на свiтi, шугали на скутерi по синьому шовку Озера Молодостi. З екрана, вмонтованого на панелi керування, прилизаний диктор повiдомив про зникнення Колверта i про зрослi шанси огидного Дайанi мурмила.

Хайман одразу ж зупинив скугера. Хвилi вляглися, розгладились, небо з'єдналося iз своїм вiдображенням, i вони повисли в порожнечi.