Читаем Brute force (СИ) полностью

О, а ось мй Вон пдлта. Великий неповороткий на перший погляд, вн довг роки врно служив мен домом на колесах. Хоча останнм часом навть його величезних трюмв для нашо ватаги стало замало, я не збираюся мняти його на будь-що нше. Що, сумував без мене? А чим займався ц клька днв? Слонв по нд ганяв? Ну нчого, тепер будемо лтати багато й далеко. Н-н, в атмосферу повернемося ще не скоро. Заспоковся? От добре. А зараз - курс на наш новий трофей! мене пдбери по дороз!

Ох, як же довго я чекав цього моменту! Хом'як Жаба вже радсно потирають сво лапки, розглядаючи ласий шматочок нопланетних технологй. хоч ранше я не змг приватизувати перший корабель цефв та пдкорити хню пдземну базу, та до ц акц я готувався цлих двадцять рокв. Я врахував усе, що було в мох силах. Я привв сюди усю свою армаду готовий дати вдсч не тльки прибульцям, а й самому людству! цього разу я отримаю свй трофей, чого б це мен не коштувало. Скльки мох знайомих вддали сво життя за те, щоб я сюди дстався... Навть самому довелося померти, не раз. Але тепер усе це не ма жодного...

Твою ж дивзю! А це ще що за Хеп-Енд?! Такого в канон не було! Яка скотина увмкнула портал на реверс?! Твою ж дивзю! Вон, витягуй мене швидше! А-а-а-а-а!!!

***

Портал призову спрацював майже так, як було описано в древнх рукописах. От тльки там не було описано, яка в результат перемщення виника вддача для усх учасникв ритуалу. Бльшсть з тих, хто знаходився поруч бля виру свтв, просто випарувалися а всх нших розрвало ударною хвилею. Втм, у двохсотметровй пдземнй каверн, яка утворилася на мсц ритуального залу, залишився один вцллий. Чорнявий хлопець рокв шстнадцяти, худий як трска, вдягнутий у звичайн туристичн бридж, футболку та шипован футбольн кеди. Щойно ритуал завершився, з-пд завалв з'явилися рятувальники поспшили забрати хлопця з примщення, яке могло в будь-який момент обвалитися. Але до тями його приводити нхто не збирався. Накачавши невдаху дурманом, люди в масках повели його до свого ватажка. Вд нших цей чоловк вдрзнявся лише масивншою статурою. Дставши з рукава медальйон з кристалом, вн одягнув його на шию хлопця й кивнув помчникам, щоб тягли гостя за ним до транспорту. Прийнявши усх пасажирв повтряний човен легко здйнявся у повтря й швидко полетв над морем у бк заходу сонця. Скоро древн руни залишилися далеко позаду, а внизу пропливали численн острвки та скел, розкидан морем. Минула година, друга, хлопець все ще не отямлювався.

Нарешт попереду з'явився великий острв, оминати який човен навть не збирався, а заклавши крутий враж, стрмко прнув у висок крони дерев, пд якими розташувався тимчасовий табр. Тамний орден готувався до бойово операц - це було зрозумло будь-якй, навть дуже далекй вд вонно справи людин. Лтаюч барж розвантажували величезн, метрв шсть у даметр, сруват кул, бля яких на земл складалися не менших розмрв меч, сокири, та нша зброя. Незрозумло тльки було, хто ж нею ма користуватися.

Закнчивши свою роботу, барж одразу ж здйнялися у повтря, а люди почали займати сво мсця.

- Скльки у нас буде часу? - запитав один з безликих у ватажка.

- Небагато. Препарат буде дяти лише добу.

- Так мало? Ми навть не знамо, чи зможе вн керувати...

- Зможе. накше б вн не потрапив у портал.

- Що з ним робити псля операц?

- Покажеш йому об'кт, одразу ж вирушайте на мсце старту. Все, ус на позиц! Пора починати виставу.

Перед тим, як зайняти сво мсце, Безликий ще клька секунд дивився на те, як дво рядових тягнуть хлопця кудись в хащ лсу. Простеживши за ними Безликий приклав обидв руки до темно плями з гербом мпер на свой кул й впевнено проник всередину. Галявина спорожнла ще довгих пвгодини нщо не порушувало нчну тишу, аж поки величезний силует не затулив мсячне сяйво, зануривши половину острову в птьму.

Раптом хлопець прийшов до тями й пдрвався на ноги, дико озираючись довкола. В лс було тихо, однак крам вуха було чутно якийсь гамр. Пшовши на звук, вн невдовз вийшов на узлсся й побачив, як велик людиноподбн фгури руйнують поселення. Хлопець бачив, як струмнь полум'я пройшовся по груп людей на вулиц, як велетень одним ударом меча зрвняв будинок з землею. Вн дивився, слухав, усе це назавжди вдбивалося в його мозку, викликаючи страх ненависть. Даруючи йому спогади, викорнити як вн тепер не зможе нколи. зайнятий спогляданням, вн не помтив, як з його скуйовдженого й залиплого волосся йому за пазуху випала маленька шестикутна лусочка й одразу ж прилипла до шкри, повол всотуючись в не.

***