Ковриженко Вячеслав Викторович

Brute force

Глава 1. Qui non lateat? (Хто не заховався?)

Твою ж дивзю! Я думав, що в космос цих молюскв не буде а вони, виродки, прямо за мною ползли. лтають так упевнено, нби у себе вдома! Тепер доводиться стрибати помж усього того мотлоху, що хнй пилосос затягнув разом з мною в космос, намагаючись не потрапити пд прицл.

Вжух! Три леза молекулярно гостроти перетворюють чергового ворога на 'суш'. Раптом тло цефа пд дружнм вогнем його товаришв розлтаться градом замороженого м'яса. Тльки мене там уже нема. У вакуум звуки не передаються, але програма вдтворю акустичну картину усього, що вдбуваться у радус сорока метрв. В тому числ мсцезнаходження мох наступних жертв. От тльки мен до них уже нема някого дла - прямо по курсу у мене майже нема смття, вд якого можна було б вдштовхнутися. аби скоригувати свй полт вчепитися за шкльний автобус доводиться пожертвувати автоматом, - все одно вн мен уже не знадобиться. Уся людська зброя виявилася абсолютно непристосованою для роботи у вдкритому космос, а от заздалегдь пдготовлений до цього костюм давав серйозн шанси спокйно для мене закнчити цю сторю. Наприклад, висувн леза, наче у Росомахи - вони були мом першим апгрейдом, за увесь час пригод майже не змнилися, не раз рятуючи мен життя. Звсно я можу легко змнити свою форму, вдростити соб ще пару кнцвок, замнити руки на клешн, як це робив Прототип - сумнозвсний Алекс Мерсер! Але на це потрбен час, а я люблю завжди бути готовим до несподванок. Я з самого початку поступово модифкував НК, тобто нанокостюм, пристосовуючи його до найрзномантнших умов. космос для нього був одним з найсерйознших випробувань - все ж вн не повноцнний скафандр.

А генератор просторових аномалй, на якому нещодавно сидв Альфа-цеф, уже вийшов на режим тепер у якихось клькох сотнях клометрв вд мене розгорталася величезна дрка-портал. Добре, що я встиг перекачати соб документацю по ньому. Звсно розбратися у файлах цефв буде складно, але скоро у мене для цього буде вдосталь часу. Уже зараз видно, як крзь портал просовуються щупальця величезного корабля. От тльки я дуже сумнваюся, що цефи стали б будувати свй корабель у вигляд креветки. Дуже знайомо-тако креветки. х ще називали Пожинателями. Хех, невже теж кроссовер? Навть знати не хочу, наскльки велика ця штука - буду сподватися, що одного-диного залпу 'Архангела' виявиться достатньо.

Так, вдгук вд супутника залишаться лише зламати бортов системи 'Архангела'. За нших обставин мен б знадобилося кльканадцять годин кроптко роботи, але не зараз, не для Нас!

'Пдключилися. Бажате перехопити контроль: Так/н?'

Обираю 'Так' чекаю, доки програми завершать свою роботу, даючи мен абсолютний доступ до усх секретв ц чудо-гармати. В мох архвах знаходяться клька версй операцйних систем для таких супутникв, мен достатньо просто перевстановити одну з них, а не пдбиратися код. А тепер залишаться вибрати найкращий ракурс, увмкнути пряму трансляцю, натиснути кнопку насолоджуватися ункальним видовищем, за яке будь-який оператор готовий вддати свою камеру та навть деяк частини тла! Ага, зараз! Що таке 'Архангел'? По свой сут це величезний лазер з ядерною накачкою. Одноразовий пристрй, але якщо вн спрацю - дстанеться усм. А якщо такий супутник не один? Зараз пд мом контролем знаходяться чотири з шстнадцяти запланованих гармат. Виставивши затримку на одночасну активацю супутникв я вимкнув ус сво системи. Яким би досконалим у мене не був захист - вдчуття вд ЕМ нкуди не зникли. Це нби тоб уздовж хребта повтикали десяток електрошокерв. Бр-р-р!

Бу-у-у-ум! Велетенське полярне сяйво на мить охопило мшень, псля клькох секунд слпоти сенсори показали величезну, прострелену наскрзь мертву тушу корабля. Добре, що ударна хвиля до мене не докотилася, а то летв би я зараз... Перечкую, доки псля електромагнтного мпульсу системи вдновлять свою роботу, з спокйною совстю передаю на Землю:

- Ворог нейтралзований. Приступамо до плану А. Забирайте мене, хлопц!

- Прийняв-прийняв! - почувся у вдповдь писклявий голос.

Що, не схоже на канончного героя-одинака? Ну так вибачайте - це реальне життя, а не вдеогра! Хом'як з Жабою тут не просто недолки, а життво необхдн риси характеру. Цефалоподи вдчули х на соб ще в перший тиждень мого перебування на борту хнього корабля. Я викрав прямо з хнх ангарв цлого Вона (озброний лтаючий апарат розмром з аваносець), куди влзло чимало цнних корисних речей. В тому числ й технологя вирощування Труперв - штурмових роботв цефв. Це була моя гордсть: персональна кишенькова армя, пдвладна лише мен, абсолютно врна й невимоглива. Звсно у мому виконанн вони уже не мали того озброння, що й в оригнал, втратили можливсть лтати, але як бйц ближнього бою та робоч юнти - вони були безцнн. Звсно у мене були й озброн екземпляри, але вони були радше охороною, а не повноцнними солдатами.