Читаем 202ff88f10eee3b25bf1f016f1e62c64 полностью

-- Я стежу за Вашою думкою. -- сказав Циммерман. Його погляд знову став порожнім, грошовий азарт згас. -- Скажу тільки, що телестудії не підуть на це в найближчому майбутньому. Вони хочуть сімейних драм, поліціянтів, лікарів, комедії та радість. Проте, щось подібне також знімали. Щось чули про "Колчака: нічного мисливця"?

-- Ніколи не чув.

-- Однак він є, але люди втомилися від вампірів і всього цього мотлоху. Це вже дууууууже застаріло. Кіностудії купують підліткові слешери, а телевізійники до цього жанру байдужі. О, тепер я здогадуюся, чому Шевановський прислав вас до мене. Він завжди любив старий європейський непотріб. -- Циммерман скорчив, як він думав, співчутливу гримасу. -- Мені шкода цього хлопця. Все в нього було добре, мав пристойну кар’єру, допоки не потрапив у ту бісову трійку. Джонатан Лінч, Фатті Харбакс і Орлон Кронстін. Ви не знаєте цих імен, але вони погубили багато талановитих людей.

-- Мені прикро це чути, але я кажу, що містер Шевановський не розорений і далекий від такої долі.

Циммерман не знав, що ще сказати. Він гадав, що тут їхня бесіда і завершилась, незалежно від того, чи вдасться вибити грошей з цього європейського сміття, чи ні, однак, можливо, варто було уточнити ще одну річ.

-- У вас є сценарій? Якесь трактування? -- і на спантеличений погляд Ван Хельсінґа додав, -- Щось записане на папері?

-- А, ні. Жодного паперу, все тут! -- Ван Гельсінґ постукав себе по лобі кінчиком мундштука. -- Я думаю, ви не розумієте, що я маю на увазі. Це не має бути записано. Ніколи, ніяких сценаріїв. Ми беремо і робимо, по-справжньому.

-- По-справжньому. -- повторив Циммерман. -- Що... Вампіри справжні?

-- Ми робимо їх такими, -- сказав Ван Хельсінґ. І зробив паузу, щоб дати йому засвоїти цю концепцію. -- Все ніби по-справжньому. Як моє ім'я. Ми йдемо до вампірського лігва, завдаємо удар... інколи вони б'ють перші... але в кінці єдиний pobjednik (з хорватської: переможець) це Ван Хельсінґ. Ой... пробачте. Єдиний переможець.

-- Ви говорите про акторів, так? Щоб люди переодяглися у вампірів, щоб ви могли піти і встромити кілок їм у серце чи щось таке?

-- Я зі своєю командою. Ми це придумали. Ми подорожуємо по світу, полюємо на вампірів. І полюємо на короля вампірів. Хто він? Чи хто вона, якщо це королева. Де? В Лондоні? Амстердамі? Каїрі? У Голлівуді? Де? І, бачите, ми робимо так, щоб це виглядало по-справжньому... нічого не прописано наперед, все відбувається так, як відбувається. Потрібно, щоб навіть камера мала вигляд інакший... фільм виглядає як у житті, все світло і темрява як у житті, всіляке таке. І глядач дивиться... вони там... із тижня у тиждень... полюють... і він із нами у drevni (з хорватської: давніх) лігвах і замкових катакомбах... під землею у Берліні та, там, в горах Італії. З місця на місце, справжній спектакль. Ми це знімаємо, і саме моє ім'я робить все справжнім. Отже, ось ваш мільйон, сидить перед вами. -- І при цьому Ерік Ван Хельсінґ усміхнувся, що змусило його виглядати більше, ніж дещо безглуздо.

-- Це звучить. -- "Божевільно" подумав Циммерман. -- дуууже дорого.

-- Я складаюсь із грошей. Нема на що їх витрачати, оскільки покинув перегони Гран-прі.

-- А ви взагалі актор?

-- Ніколи таким не був. Але справжня гра не потребує акторської майстерності! Ми беремо і робимо!

-- Ерік, навіть найбільш реалістично знята стрічка потребує сценарій і режисера. Наразі ви говорите так, ніби це має бути щось документальне. О! -- Циммерман кивнув. -- Гм, угу. Шевановський хоче режисерувати, так? Скільки йому там, сто двадцять років? І взагалі, для чого вам тут потрібен я? -- Йому було неприємно це говорити, але то була правда. -- Знімайте це за власні гроші та самі об'їдьте світ, і я думаю, що воно насправді так і буде... тревелог із... -- він зупинився, -- Тревелог, -- сказав він тихо, -- із вампірами. Хм.

-- Так. -- відповів Ван Хельсінґ.

-- Щодо вашої команди. Ви її вже зібрали?

-- Ми чекаємо зеленого світла.

-- Я думаю... це могло б бути сімейною драмою, певною мірою. "Дракули Далласа". Ні, ні. Я жартую! Просто прикидаю собі. Вам потрібна гарна дівуля у вашій команді. Ні... дві. Одна в окулярах і розумна, а інша трохи… знаєте… невибаглива. Навіть хтива. Це має сенс для вас?

-- Я вас чую, -- сказав Ван Хельсінґ, -- і уважно слухаю.

-- М'язистий хлопчина... спеціаліст по всілякім гаджетам... дві дівчини.. ви... можливо ви професор, чия дитина чи дружина перетворилась на вампіра? Боже... це починає нагадувати "Місію нездійсненну". А вона була великим хітом впродовж багатьох сезонів, -- пояснив Циммерман, перш ніж його відвідувач встиг неправильно зрозуміти сказане. Він відкинувся на спинку крісла, раптом відчувши серйозне покращення свого настрою. -- Це може вистрілити. Може перетворитись на драму, про конфлікти між командою... романтичні переплутки... і, звичайно, вампірів. -- Він скорчив дурну посмішку і знав наскільки вона була дурною -- Родзинка всього шоу.