Читаем Замок полностью

– Будь ласка, – сказала Ольга, – не ображайся, якщо я наполягатиму на своєму порівнянні. Коли ти намагаєшся захистити Фріду від моїх слів, у тобі говорять лише рештки твоїх помилкових уявлень про наші порядки. Її не потрібно захищати, а лише похвалити. Якщо я порівнюю ці два випадки, то не маю на увазі, що вони однакові, вони так само схожі між собою, як біле з чорним. І Фріда в цьому випадку біла. Над Фрідою можна хіба що посміятися, як я це нерозумно зробила тоді в шинку, і потім сильно шкодувала. Але навіть той, хто над нею сміється, робить це від зловтіхи або заздрості, але посміятися над нею можна. Амалію ж можна тільки зневажати, якщо тебе, ясна річ, не пов’язують із нею родинні зв’язки. Тому це справді дуже різні випадки, як ти правильно зауважив, але все-таки мають дещо спільне.

– Нічим вони не схожі, – сказав К. і похитав головою, не погоджуючись. – Не чіпай Фріди, вона не отримувала такого листа, як Амалія від Сортіні, і Фріда справді кохала Кламма. А той, хто сумнівається, може її запитати, вона й досі його кохає.