Читаем Unknown полностью

— Я від них, проклятих, три тижні тікав. У Німеч­чину були вивезли!

— Значить, німець — ворог...

— Ворог!

— А Федь, який служить німцеві, не ворог?

— Ворог...

— То чого ж ти служив ворогам?

В цій розпатланій голові прокидається щось на подобу думки. Обросле рудавою щіткою обличчя викривляється плаксиво, і з очей горохом котяться сльози.

— Або я знаю!..— кричить він раптом несвоїм голосом.

Звернення уряду Радянської України * повернуло йо­го до життя. Скінчилось нарешті вовче животіння в зві­рячих норах, перестав муляти серце страх за себе і за своїх близьких, є можливість повернутися до праці.

Приходить край бандерівським морозам. Скоро вже во­ни на самоті витимуть вовками в лісі. Не зігрів їх тепло хатніх вогнищ, не захистить від негоди селянська стріха, і з-під кожної такої стріхи плюватимуть у них кулями. І насамперед робитимуть це ті, в душу яких так довго і безкарно плювали націоналістичні феді.

Львів, жовтень 1944

ЗАТАВРОВАНІ

КАРТКИ З АЛЬБОМА

14-й полк улапів, розташований у Львові перед 1939 роком, славився не тільки красою своїх коней. Особ­ливо ретельно були добрані в цьому полку його офіцери, здебільшого синки поміщиків. Знав Пілсудський, що ро­бив, доручаючи цим прототипам есесівців підготовку ви­борів до сойму восени 1930 року. Вони з такою майстер­ністю організували масову хлосту шомполами селян Львівщини, вони з такою садистичною послідовністю руй­нували селянське добро, поливаючи зерно гасом, а бібліо­теки — гноєм, що Ярема Вишневецький *, мабуть, пере­вертався у труні від заздрості.

Коли вся ця братія проходила, бувало, військовим строєм повз студентський гуртожиток, що на вулиці Ло- зинського, там відчинялися вікна і вигукам «хай живуть» не було кінця. Цей крикливий ентузіазм молодчиків з фашистської «Фаланги» і не менш фашистської ОНР (Обуз народово-радикальни) мав свої підстави. І ці і ті були дітьми одного й того самого батька, і цих і тих єднало те саме гасло — «бий». «Бий» українців, євреїв, «бий» робітників, «бий» всіх демократів, усіх прогресив­них людей без розрізнення національності... онрівці з та­кою самою насолодою розпорювали ножами животи сту- дентам-євреям, з якою уланські офіцерики шмагали до смерті нещасних українських селян.