Читаем Украинка против Украины полностью

Искаженное отношение к Богу (грех) по-гречески называется ha-martia, что дословно означает "промах". На украинский это можно перевести как "збочення". "Збочення" в отношениях с Богом не могут не повлечь за собой "збочень" в межчеловеческих отношениях.

Зеров писал: "Змолоду пережила вона глибокий вплив Драгоманова; сприйняла вона і науку європейської індивідуалістичної думки, від такого запізненого в українській літературі Байрона до Ібсена та Ніцше; схвилювала її й глибока соціологічна та політично-економічна думка Маркса, і доктрина європейського соціалізму, що до нього пильну увагу заповідав українському громадянству ще Драгоманов. В другій половині 90-х років Леся входить до невеличкого гуртка шести (Каковський, Стешенко і інші), що ціллю своєю ставив студіювання Маркса. В 1900 році вона бере участь в російському соціал-демократичному журналі "Жизнь", де містить різні статті, присвячені то українському письменству, то соціалістичній літературі утопій, — тема, до якої потім вертається в "Новій громаді" Чикаленка-Грінченка 1906 р. У неї рано складається власний світогляд і власне світопочуття, обвіяні вольовою стихією та тонким сприйняттям трагічного… І індивідуалістичні настрої Ніцше, і марксівська наука перетворилися в ній органічно й грунтовно і дали своєрідний проріст… Перше, що впадає в око, це якийсь анти-християнський цієї філософії дух і тон. Змолоду перечитуючи праці, присвячені Біблії та пророкам, пильно раннім християнством займаючись, Леся Українка ніяк і ніколи не могла помиритися з основами християнського світогляду. Її "Грішниця"… "одержима" Маріам, що з природи не може прийняти проповіді всепрощення, раб-неофіт… — всі вони носять у собі частку душі авторової. І навіть досить пласка критика християнської теорії й практики у Іуди ("На полі крові") набирає часами яскравості й енергії, бо до його слів, природних в устах статечного господаря, дещо своєї нехоті доки дає сама Леся… Образ Прометея, горді заповіти прометеїзму — це у Лесі Українки не випадковий, не хвилинний настрій. Прометеївська непримиренність і богоборство носилися перед нею здавна… Як і Мавка, зчарував її цей образ на все життя. Антихристиянська, майже ніцшевської сили проповідь сполучалася у Лесі Українки майже з язичеським культом природи…" И добавляет еще один компонент ее мировоззрения: "Безперечний факт, що по смерті Драгоманова Л. Українка була близька до Марксової науки і під впливом її зоставалась досить довго, так що навіть в добу "Дзвону" видавці журналу вважали її за свого однодумця".

"Бог есть свет, и нет в Нем никакой тьмы", — говорит апостол Иоанн. Если же человек усиленно отталкивается и отказывается от света, он обрекает себя на блуждания в потемках. Тогда все его способности и таланты превращаются в силу разрушительную. И чем больше способности, тем разрушительнее потенциал. (Из героев Достоевского самыми способными были убийца Раскольников, бесоодержимый Ставрогин, отцеубийца Иван Карамазов). Реформы их не устраивают. Таким нужны революции. В конце XIX и начале XX века многие жаждали революции пролетарской. Они вдохновлялись идеями Маркса. Эти идеи были руководством к действию и для украинских революционеров. Украинка писала: "Я можу виразити свій погляд на історію підмосковської України такою перифразою Маркса: "Ми гинули не тільки від клясового антагонізму, але й від недостачі його" — хотілось би доказати сю тезу, та, звісно, се залежатиме від снаги". Ей не хватало "клясового антагонізму", классовой борьбы. А Маркс учил, что для разжигания классовых антагонизмов нужно формировать у пролетариата классовое самосознание. И Украинка внесла свой посильный вклад в пробуждение классового самосознания среди украинцев.

В коммунизме, как и в безбожии, высшим авторитетом для нее являлись Гейне и Маркс.

Немецкий еврей Генрих Гейне стал революционером в юности: "Взяться за оружие меня давным-давно принудило издевательство недругов, наглость чванных аристократов. Маршрут всей моей жизни лежал уже в моей колыбели". "Издевательство недругов" заставило "взяться за оружие" и девятилетнюю Ларису:

Революционность органично сочеталась в немецком поэте с антихристианством: "Ни один поп не в силах заточить теперь в темницу немецкий дух; ни один благородный дворянчик не вправе больше кнутом гнать на барщину немецкие тела, и потому также немецкая муза снова должна стать свободной, цветущей, простодушной, честной немецкой девушкой, а не быть томной монашенкой или кичащейся своим происхождением рыцарской девой".