Под этим свежим и полным впечатлением зарождался перевод. Сначала Каин в гордом одиночестве богохульствует и хулит своих родных:

Тут подходит Люцифер и между ними возникает оживленный диалог, в ходе которого враг рода человеческого выражает надежду: "Може, станеш ти, як ми". В дальнейшем, как мы знаем, эти надежды с лихвой оправдались.

Такими были творческие предпочтения переводчицы.

1.4. "Научный" атеизм

"Научный" атеизм — это вера в отсутствие Бога. Вместо Него атеисты веруют во что-нибудь другое. Например, в "материю":

Современная наука, правда, вечность материи отрицает. Вместо нее предлагается теория Большого Взрыва, после которого возникла Вселенная. О причинах этого Взрыва науке сказать нечего. Ибо это не ее компетенция. Это вопрос уже для философии и религии. Однако наука XIX века бодро уверяла легковерных, что материя всегда была, есть и будет. Этой науке и верили на слово "научные" атеисты. Верили сами и других вводили в заблуждение.

Например, в 19 лет Украинка, еще не закончив собственного образования, принимается с чужих слов учить сестру. Сохранились воспоминания сестры Ольги под названием "Як Леся Українка зложила курс "Стародавньої історії східних народів": "Леся Українка, як була ще зовсім молодою дівчиною, то вчила свою молодшу сестру. Перед тим як починати вчити її історії, Леся Українка звернулась до звісного історика, свого дядька Михайла Драгоманова, і попросила його порадити їй, як краще та по яких джерелах складати курс стародавньої історії. Драгоманов віднісся дуже уважно до того прохання своєї улюбленої племінниці, вибрав німецькі та французькі книжки, які радив їй яко джерела, і прислав їй, додавши до них докладні поради про складання курсу історії. Відповідно до порад Драгоманова і по джерелах, присланих ним, Леся Українка в роках 1890–1891 ізложила курс "Стародавньої історії східних народів". Жила вона тоді в селі Колодяжному в Ковельському повіті на Волині" (цит. по: 8, 75).

Усилиями сестры книга вышла уже после революции: "Л. Українка. Стародавня історія східних народів. Катеринослав, 1918". В ней имелись разделы: "Первістні люде. Історія індусів, мідійців і персів, єгиптян і фінікійців, асірійців та вавілонців". Последняя часть называлась "Історія Ізраелітів (Жидів)".

Итак, в 1891 году работа над рукописью была закончена. А примерно через год пришла пора и самой разобраться в предмете. Для этого Украинка написала родственникам в Софию: "Кохані мої дядьку й дядино!.. Ще я думаю, що мені слід би мати якісь книжки по історії релігії і культури жидівської, а то мені трудно добратись толку в тих різних пророчих книгах, в тих фантастично-туманних образах та чудній міфології" (1892).

Разобраться самой было трудно. Поэтому для сестры легче было переводить европейские атеистические прописи: "Кожний, кому цікава історія культури і віри людської, мусить уважно перечитувати легенди біблійні, до того йому багато поможе критика Біблії, що вже міцно розвилася в літературі наших часів".

* * *