Читаем Україна у вогні полностью

 — Здрастуй!..

 — Яка ти красива, — сказав Василь тихо і ласкаво. — Дивись — сива! Ти стала ще кращою. Тобі, видно, гірко жилося.

 — Я вірила. Пам'ятаєш? Часом ні. А ти?

 — І я.

 — Ти багато їх убив?

 — Множество.

 — Я бачу. Ти став добрий. Тобі болить?

 — Ні! А тобі?

 — Ні.

 Потім вони обнялись. Він поцілував її руки і лице. І вона. Потім все сталося як у казці. Прийшов батько Лаврін, брат Роман, прийшов Іван Запорожець, що теж оказався братом. І хоча всі вони були поранені, а матері, діда Демида, Савки і Григорія зовсім уже не було, і хата була спалена, стали укупі коло печища і в честь матері заспівали:

 Ой піду я до роду гуляти,

 Таж у мене увесь рід багатий.

 Був вечір. І була ніч. А рано-вранці Олеся знов проводжала на війну весь свій рід, аби ніколи не подумали лихі люди, що не був він щедрим на кров і вогонь, послані йому ганебною історією Європи.

--- КІНЕЦЬ ---

Сканування і корегування: Losik, 2005

Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво"

www.chtyvo.org.ua