Читаем tmp0 полностью

Міру богатства й розкоши Київа дають чужі звістки — як наведені вище звістки про нечувані богацтва, принесені з Київа Ізяславом, а пізнїйше — послами Генриха IV, як лєґендарні перекази про богацтва вивезені Болеславом, а ще лїпше сьвідчать про се археольоґічні останки. Ми маємо окрім численних руїн і перебудовань кілька цїлих або майже цїлих церков, як Софійська катедра, Михайлівський та Кирилівський монастир, з утворами тодїшнього малярства, різбярства, мозаіки. Деякі з сих будов — як нпр. Софійська або Михайлівська були як на той час дуже розкішні. Ми маємо богаті находки і розкопки на території Київа, головно — на горі: їх числу й богацтву не дорівняють иньші находки тих часїв з цїлої східньої Европи, на купу взявши: дорогоцїнні діадеми, ланцюхи, медальони, гривни, ковтки і т. и., дорогоцїнні матеріалом і штучною роботою — ориґінальною візантийською, або розвиненою під східнїми й візантийськими впливами руською. Сї археольоґічні памятки дають нам міру богацтва, вибагливости, розкоши й смаку старого Київа.

Примітки

¹) Лїтературу Київа див. в прим. 5.

²) Тепер границю Подола від Оболони становить викопаний в XVIII в. рів, для спливу води, т. зв. „Канава”.

³) На сї повени правдоподібно натякає Повість, в оповіданню про Ольгу: „бЂ бо тогда вода текуща возлЂ горы кыевьскыя, и на ПодолЂ не сЂдяхуть люде, но на горЂ” (Іпат. с. 35). Розуміти (як то роблять деякі), що в тих часах Поділ не було залюднений, нїяк не можна, бо ж маємо на залюдненнє його виразні вказівки.

⁴) Ольга каже: „такоже постоиши у мене в ПочайнЂ, якоже азъ в Суду” (в царгородській пристани) — Іпат. с. 40.

⁵) На плянах XVII-XVIII в. вона ще є. Проте, як зникла вона, див. Лебединцева в Истор. замЂтках о КіевЂ, К. Стар. 1884, X, див. також Археол. лЂтоп. Ю. Р. 1899 с. 88.

⁶) Іпат. с. 299: „и тако вбодоша Ђ в ЛыбЂдь весдЂ, иныи же и брода грЂшиша”, отже тільки на бродї можна було її перейти.

⁷) Див. т. І с. 23 і далї й прим. 1 і 2.

⁸) Відомости про подільські нахідки зібрані у Антоновича Археологическая карта с. 30-1 і у Петрова с. 32-3 (тут додана ще одна дуже інтересна, але непевна нахідка — грецьких і римських монет з I-II в. по Хр.), про печерські Антонович с. 40-1, Петров с. 51-2. Дрібнїйша біблїоґрафія у Сцілина ОбозрЂніе губерній, XXI. Нїяк не можна згодити ся з його поглядом, що початок Київа, як міста іде від IX в. (ib. с. 92-3). Він переочує той факт, що в залюднених в X-XVI в. околицях Київа дуже тяжко було зацїлїти старшим останкам. Богаті останки на старім Київі поясняють ся тим, що в XIV-XVIII в. сї околицї стояли пустками.

⁹) В XII в. тут була церква — Іпат. с. 424.

¹⁰) Теорія, що в сїй лєґендї маємо слїди сінойкізма тих кількох осад, з котрого повстав Київ (представлена пок. Маркевичом в К. Старинї 1889, XII і недавно Антоновичом в Трудах XI съЂзда II с. 139) дуже проблєматична.

¹¹) Іпат. с. 35.

¹²) Як звичайно думають — на місцї теп. церкви Трох Сьвятителїв, инакше Василия.

¹³) Див. т. І с. 466.

¹⁴) Се видко з порівняння Лавр. 54, де княжий двір стоїть за містом, ”за святою Богородицею”, й Іпат. 79, де статуї стоять за св. Богородицею, але вже в містї, поставлені, очевидно, Володимиром.

¹⁵) Іпат. с. 79.

¹⁶) Thietmari VIII. 6.

¹⁷) Іпат. 428.

¹⁸) Іпат. 474.

¹⁹) Іпат. 229 і часто потім.

²⁰) Іпат. с. 307.

²¹) Іпат. с. 35.

²²) Іпат. с. 106.

²³) Пор. Труды XI съЂзда II с. 137.

²⁴) Іпат. с. 296.

²⁵) Іпат. с. 247: Володимир, не можучи проїхати з великого города в старий звичайною дорогою, через міст, „увороти коня направо”.

²⁶) Оповіданнє в прольоґу XIV в., передруковано нпр. у Закревского І. 265; воно оповідає про те, як плачено робітникам за роботу, як князь заохочував робітників до сеї роботи, й наведене в т. III, гл·. 4 (с. 356 першого вид.).

²⁷) Нпр. коло Софійської катедри — думають, що то могла бути церква св. Катерини, кодо Жидівських воріт, — як думають, церква св. Никити. Лебединцев у К. Старинї 1884, X с. 237-8, Петров op. c. 150, 253-5.

²⁸) Іпат. с. 208. Про жидівську дільницю див. у Петрова Ист.-топ. очерки с. 9 (є тут у нього богато довільного). Про останки старого житя на Киселївцї див. К. Старина 1888. VIII і IX.

29) Лавр. 397.

³⁰) Іпат. с. 206,250,283. З великої лїтератури Копиревого кінця згадаю лише новійше — Лашкарьова в його Очерках, Петрова Ист.-топогр. очерки, Голубєва О древнЂйшемъ планЂ Кіева в XII т. Чтеній київ. істор. тов.

³¹) Звістки зібрані у Петрова op. c. с. 29.

³²) Про недавні нахідки фресків і поливяних плиток див. Археол. лЂтоп. Ю. P. II с. 39.

³³) Іпат. с. 34.

³⁴) Іпат. 249, Лавр. 302.

³⁵) Іпат. с. 120.

³⁶) В нїй бачили старе місце культу скандинавського Тора, або Тура, одного з сонячних божеств — див. т. І с. 531, але се неправдоподібно, як я там вказав уже.

³⁷) Іпат. с. 162, 188.

³⁸) Іпат. с. 53.

³⁹) Іпат. с. 425, правдоподібно він же згадуєть ся на с. 162 під іменем Германового (Германечь), пор. с. 127. Про княжий двір — Іпат. с. 90, 307, пор. с. 13; „приступль подъ Угорьскоє”.

⁴⁰) Іпат. с. 109.