Читаем tmp0 полностью

²⁴) „Угоши городъ около себе въ колЂхъ” — в синодальнім кодексї 1 Новг. с. 219, в иньших кодексах і пізнїйших компіляціях: „в кольєхъ”; його правильно об'яснив уже Березинъ: Первое нашествіе Монголовъ на Россію, Ж. М. Н. П. 1883, IX с. 248. Новійша розвідка про се проф. Голубовского в Трудах XI археол. з'їзда т. II (Съ какого времени можно прослЂдить на югЂ Руси способъ защиты таборомъ ?).

²⁵) Про сей перший монґольський похід написано було по горячим слїдам (у всякім разї перед другим походом Татарів — перед 1236 р.) сказаниє у Київі (його початок в Академічнім кодексї Суздальської лїт. : ”По грЂхомъ нашимъ придоша языци незнаэми, при Мьстисла†князЂ РомановичЂ, в десятоє лЂто княженья єго в КиевЂ...”, а кінчить ся: „Сихъ же злыхъ Татаръ Таурменъ не свЂдаємъ, откуду были пришли на насъ и гдЂ ся дЂли опять...”). Найбільше заховало воно свій зміст в версії 1 Новгородської (л. с. 215 і далї), але без початку. В Галицько-волинську і Суздальську його заведено в скороченню, доповненім звістками головно про факти, близші кождому з редакторів (в Галицько-волинсьюй нпр. оповідаєть ся близше про участь Романовичів і взагалї галицьких військ, у Суздальській — про полк, посланий Юриєм володимирським). В пізнїйших компіляціях — нпр. Академічнім кодексї і в Воскр. — маємо вже контамінацію початкового оповідання з галицькою верзією, в Твер. і Нїкон. вона має поетичні додатки про участь в битві богатирів.

²⁶) Іпат. с. 503.

²⁷) Іпат. с. 498.

²⁸) Іпат. с. 502.

²⁹) Кампанія 1225 р. — Лавр. с. 426.

³⁰) Лавр. с. 426,427,429.

³¹) l Новг. с. 221, 1225 р.

³²) 1 Новг.с. 222.

³³) Новг. с. 230-240, Лавр. с. 433. Коли скінчила ся боротьба, означити досить трудно. Суздальська лїтопись під 1230 р. каже, що за посередництвом Юрия і Володимира Ярослав помирив ся з Михайлом, але потім під 1231 p. маємо похід Ярослава на Чернигівщину (1 Новг. с. 239), а ще 1232 p. в Новгороді пробує засїсти оден з чернигівських князїв (с. 239-40), і се могло б вказувати, що відносини ще не були полагоджені. Можливо, що з'їзд чернигівських князїв у Київі весною 1231 р., припадково згаданий в Суздальській лїтописи, стояв у звязку з сими справами, і полагоджено їх десь в р. 1231-2.

³⁴) ”Бяхуть же в то время инии князи русьстии на соньмЂ въ КыєвЂ: Михаилъ князь черниговьскый, и сынъ єго Ростиславъ, Мстиславичъ Мстиславъ, Ярославъ, Изяславъ и Ростиславъ Борисовичъ, и инии мнози князи, иже бЂша в святЂй Софьи на священьє Кирилово, и праздноваша свЂтлый онъ праздникъ в святЂй Софьи, и Ђша и пиша того дни в манастыри святыя Богородица Печерсьския много множество людий преизлиха зЂло, ихже не бЂ мощи исчести”. Лавр. с. 434.

³⁵) Галицька лїтопись зве сього князя просто Ізяславом, компіляції — Ізяславом Мстиславичем, а Воскр. (І с. 138), Нїкон. (II с. 104) і Тверськ. (с. 364) при тім називають його внуком Романа Ростиславича. Нема причини відкидати сю ґенеальоґію. Хоч в історичній лїтературі його звичайно уважають сином Володимира Ігоревича, що був князем галицьким, — тому що він бере участь в галицьких справах, але в дїйсности Ізяслав претендує на Київ, а не на Галич, і се зовсїм природно для сина київського Мстислава, і зовсїм не відповідно для Ігоревича. Більше про се в моїй Історії Київщини с. 282-3, де вказані і погляди ріжних учених в сїй справі: додам тільки, що сеї справи доторкнув ся останнїми часами ще проф. Дашкевич у статї Еще разысканія и вопросы о Болохо†и Болоховцахъ (київ.Унив. Изв. 1899, I), але лишив її не рішеною, бо виразно виступити проти традиційного погляду не відважив ся.

³⁶) Див. Хронольоґія с. 23-4.

³⁷) Іпат. с. 511.

³⁸) Іпат. с. 514.

³⁹) Іпат. с. 514-16, 1 Новг. с. 245. Подробицї сеї облоги Чернигова в пізнїйших компіляціях перенесені на облогу Чернигова Татарами в 1237 p. Про се ще в новійшій працї Шахматова Общер. своды гл. IV с. 161.

⁴⁰) „і на НЂмцихъ имаша искупъ князи” — 1 Новг.

⁴¹) Іпат. с. 515, 1 Новг. с. 244. Сї два джерела доповняють себе — Іпат. уриває вправдї на облозї Торчеська, але спростовує при тім Новгородську, що знає тільки облогу Київа, і все сюди переносить. Никон. (II с. 104) помішали ще пізнїйші подїї (похід Ярослава на Київ).

⁴²) Новгородська лїтопись оповідає про його вихід з неволї під тим самим роком.

⁴³) Іпат. с. 516. Він названий просто Володимиром і се промовляє за тим, що се був Володимир Рюрикович київський, про котрого перед тим була мова, а не якийсь иньший, нпр. Інгваревич, як думав Соловйов (І с. 814).

⁴⁴) Іпат. с. 517.

⁴⁵) 1 Новг. с. 246.

⁴⁶) Іпат. с. 517

⁴⁷) 4 марта 1238.

⁴⁸) Іпат. ibid.

⁴⁹) Про татарський похід див. ще низше гл. VIII.