Читаем Стрімка могила полностью

Коли вони тільки почали зустрічатися, інтер’єр оселі Мерфі справив на Робін гнітюче враження, бо, хоч його речі не лежали в коробках, а висіли в шафі, квартира мала такий вигляд, ніби він щойно туди заселився. Звісно, Страйк жив у схожих умовах і теж не мав жодного декору, крім шкільного фото небожів, яке Люсі щороку оновлювала. Але похила стеля через розташування під самим дахом надавала його оселі певного шарму, якого стандартна квартира Мерфі не мала. Кілька разів побувавши у помешканні Робін, Мерфі вголос здивувався, що картини і вазони дивовижно трансформують інтер’єр. Робін тоді посміялася. Утім, вона не докладала ні найменших зусиль, щоб якось змінити квартиру Мерфі: не дарувала подушок чи плакатів, не давала корисних порад. Вона знала, що такі речі можуть сприйматися як декларація власницьких намірів, і попри всі недоліки любила власну квартиру, бо вона дарувала незалежність.

Однак сьогодні його вітальня не здавалася такою вже голою. На бічному столику стояли три вазони Робін, за якими вона попросила приглянути, поки буде на Чапмен-Фарм, на стіні з’явилася картина в рамці, а на столі серед фольгових контейнерів з їжею горіли свічки.

— Ти прикрасив кімнату, — сказала Робін.

— Подобається? — спитав Мерфі.

— Цемапа, — сказала Робін, підійшовши ближче до картини.

— Старовинна мапа.

— Мапа Лондона.

— Але старовинна, а отже, стильна.

Робін засміялася і розвернулася до своїх вазонів.

— А вони такі доглянуті…

— Не брехатиму. Два вазони в мене померли, купив такі самі. Але оцей… — він показав на рододендрон, який Страйк подарував Робін на новосілля —…хрін уб’єш. Цей вижив.

— О, дякую, що купив нові, — відповіла Робін, — і дякую, що врятував Філліду.

— Вони ще й імена мали?

— Так, — відповіла Робін, хоч це була не зовсім правда. — Але нові на честь старих я не називатиму. Це вже трохи нездорово.

На столі поруч із каррі та тарілками вона помітила ноутбук Мерфі.

— Відео там?

— Так, — відповів Мерфі.

— Та вже дивився?

— Так. Ти хочеш спершу поїсти, а тоді дивитися, чи…

— Ні, — відповіла Робін. — Я краще покінчу з цим одразу. Можемо подивитися за вечерею.

І вони разом сіли за стіл. Мерфі налив Робін вина, поки вона поклала собі рису та курки, і сказав:

— Послухай, поки ми ще не дивимося… все, що вони кажуть — це відверта маячня.

— Ти не повіриш, але я в курсі, — відповіла Робін, намагаючись говорити легковажно.

— Ні, це справді відверта маячня, — сказав Мерфі. — Вони взагалі не переконливі… тільки одна говорить так, наче сприймає це серйозно, але вона сама якась прибацана.

— Хто це?

— Бекка, а прізвище…

— Пірбрайт, — сказала Робін. Її серце знову закалатало. — Не сумніваюся, що Бекка говорить переконливо.

— Принаймні природніше, ніж інші. Якби вона в кінці не почала верзти казна-що, їй навіть можна було б повірити. То зрозумієш, про що я, коли побачиш.

— Хто ще давав свідчення?

— Старша жінка на ім’я Луїза і молодша, Вів’єн.

— Луїза свідчила проти мене? Луїза?! — розлютилася Робін. — Від Вів’єн я іншого не чекала, вона до смерті хоче стати духовною дружиною Вейса, але Луїза!..

— Слухай, як на мене, вони обидві читають завчений текст. Свідчення дитини проти тебе я отримати не зміг, моє джерело відмовилося їх давати. Я розумію… малому сім років. Мені навіть ці відео не можна мати. Але мені сказали, що дитина розмовляє ніби дресирована.

— Гаразд, — сказала Робін, зробивши великий ковток вина. — Показуй Бекку.

Мерфі клікнув на теку, а тоді відкрив один із відеофайлів всередині, і Робін побачила кімнату для допитів, зняту згори. Камера висіла під стелею в кутку. Було видно спину великого, масивного поліціянта, чия лисина під світлом згори скидалася на тонзуру[15].

— Здається, він брав у мене свідчення у «Фелбріґґ-Лоджі», — сказала Робін.

Мерфі натиснув відтворення. Поліціянтка завела до кімнати Бекку і жестом запросила її сідати на незайнятий стілець. Темне волосся Бекки як завше сяяло, чиста шкіра світилася, усмішка здавалася сором’язливою і милою. Вбрана у синій спортивний костюм і білосніжні кросівки, вони скидалася на виховательку в якомусь безневинному дитячому таборі.

Поліціянт із тонзурою попередив Бекку, що ведеться запис, і вона кивнула. Він попросив її назвати повне ім’я, тоді спитав, чи давно вона живе на Чапмен-Фарм.

— З вісьмох років, — відповіла Бекка.

— І ви доглядаєте дітей?

— Я не займаюся дітьми безпосередньо, але відповідаю за програму домашнього навчання, — відповіла Бекка.

— Ой, не бреши, — сказала Робін до Бекки на екрані. — Яка ще в біса програма домашнього навчання? Чистий дух знає, що важливо не розуміти, а приймати.

— …передбачає? — спитала поліціянтка, яка заводила Бекку.

— Обов’язкову відповідність програми вимогам…

— Лайно собаче, — прокоментувала Робін. — Наче інспекторів-матеріалістів хтось пустить на Чапмен-Фарм.

Мерфі поставив відео на паузу.

— Що? — спитала Робін.

— Якщо будеш говорити замість неї, — м’яко сказав Мерфі, — то нічого не почуєш.

— Вибач, — знітилася Робін. — Я просто… так важко знову слухати їхні гівновигадки. Ті діти не отримують жодної освіти, їм промивають мізки. Вибач. Вмикай назад. Я мовчатиму.