Читаем Сталіна не було полностью

Сталіна не було

Фіра зникла десь на два роки.Напевно, хтосьз дітей, якщо тільки були діти,але племінники вже, звичайно, були,коротше, хтось узяв її на якийсь час.Потім вона з’явилася знову.

*

Щось з нею сталося.Сусід казав – атрофія мозку.Німець, від якого всі без розуму.пан Альцгеймер.

*

Кожен день вона кричалависунувшись у вікно: Яша! Додому! Яша!Іноді вона виходила його шукати,але, зрозуміло, не знаходила,не завжди знаходила і дорогу назад.

*

Борщ зовсім охолов.Яша! Додому! Яша!

*

Зазвичай її приводили додому сусіди.Але одного разу її не знайшли. Ні тоді, ні пізніше,ні через рік, думаю, ні через століттяїї не знайдуть. В маленьку квартирувселилася божевільна руда двірничка,що до того мешкала в напівпідваліз нечесаним замурзаним хлопчиськом.Прирослі мочки вух.Розщеплення губи. Відома справа.

*

Одного разу, підмітаючи двір, уявляєте, це булов ті часи, коли двори ще підмітали,вона зупинилася посередині і озирнулась.А потім сказала: Напевно, Фіратаки знайшла свого Яшу.

*

Яша! Борщ холоне!Швидше додому, Яша!

♦ ♦ ♦

зрештою зруйнована міська архітектуравідродиться сама собою і квартири будуть просторіі високі вікна подвійні і в шафі валер’янки мікстураі кохання буде в квартирах й надворізрештою золоті карети потиснуть автомобіліі мир запанує і правда брехню переможезрештою всі одружаться на тих, кого полюбилиі будуть до смерті жити але смерті бути не може

♦ ♦ ♦

Знову це гудіння, – каже бабуся Рая, спираючись на спинку стільця, —штовхаючи його вперед, вона ходила по кімнаті, – не діждати кінця —Скоро? Вона дивиться на патефон як на страшну потвору.Звичайно, я слухав орган Ризького Домського собору,звичайно Бах, а хто ж ще, звичайно токата і фуга, а що жеще, виконує Лісицина, а бабуся Рая каже – якесь гудіння!І що тобі цей Бах, що за музика, тільки гудіння, Господи Боже,знову цей стугін, знову цей стугін та гуркотіння!Ось вона одягає опуклі окуляри в роговій оправі,бере свій порошок, запиває водою зі стакану,зникає, і ось тепер вона у своєму праві:бабуся Рая заслужила раю, де немає ні Баха, ні Лісициної, ні органу.Там голки нитки та ґудзики складені в пластмасову коробку,а я тут посивів, розповнів, і хто тепер мені скаже хоч слово?Я уставляю диск в апарат, натискаю кнопку —знову це гудіння, цей стогін, чуєш, рідна, це гуркотіння знову…

♦ ♦ ♦

Перейти на страницу: