Читаем Сяйво полностью

(«Якщо забудете, він повзтиме й повзтиме, і ви з усьою вашою сім’йою запросто можете прокинутися десь, нахер, аж на місяці… За сертифікатом він тримає до двіста піісят, але тепер може вибухнути куди як раніше… Я б забоявсь спуститися сюди і стати біля нього, коли буде сто вісімсят»)

Він пробув тут усю ніч, порпаючись у коробках зі старими документами, охоплений якимсь гарячковим відчуттям, що час спливає, тож він мусить поспішати. Проте важливі ключі, ті зв’язки, що зробили б усе ясним, його уникали. Пальці в нього були жовтими, нечистими від крихких старих паперів. І він так захопився, що якось забув перевірити котел. Він скидав тиск ще ввечері, близько шостої, коли тільки сюди спустився. А зараз уже було…

Він поглянув собі на годинник і підхопився, ногою розметавши стос старих накладних.

Господи, вже за чверть п’ята ранку.

Позаду нього скаженіла топка. Котел видавав стогнучі, з присвистом, звуки. Джек бігом кинувся до нього. Його схудле за останній місяць обличчя зараз густо вкривала щетина, в очах був порожній, якийсь концтабірний вираз.

Манометр на котлі показував дві сотні фунтів на квадратний дюйм. Джекові уявилося, ніби він бачить, як смертоносною натугою обдимаються боки старого клепаного і паяного котла.

(«Він повзе… Я б забоявсь спуститися сюди і стати біля нього, коли буде сто вісімсят…»

Раптом до нього заговорив спокійний, звабливий внутрішній голос.

(«Нехай собі. Іди, забери Венді з Денні і тікайте звідси нахер. Нехай воно тут злетить до небес»)

Він ніби в очі побачив той вибух. Подвійний громовий удар, який спершу вирве серце з цього місця, а потім його душу. Котел вибухне з оранжево-фіолетовим спалахом, заливаючи весь підвал гарячою, палаючою шрапнеллю. Подумки він побачив лелітки розпеченого металу, як вони дивовижними більярдними кулями скачуть шкереберть з підлоги на стіни, на стелю, присвистуючи в повітрі щербатою смертю. Деякі з них, звісно, шугнуть прямо крізь оцю кам’яну арку і з того боку підпалять старі папери, і ті запалають пекельно весело. Знищуй секрети, пали ключі до загадок, це таємниця, якої ніколи не розв’яже жодна жива душа. А тоді вибух газу, грандіозний спалах тріскучого полум’я, величезний пальник, який перетворить весь центр готелю на топку. Сходи і коридори, стелі і номери, все запалає, немов замок наприкінці якогось фільму про Франкенштайна. Язики полум’я поширяться на крила будівлі, поспішаючи чорно-синіми килимовими доріжками, як нетерплячі гості. Скручуватимуться обсмалені шовковисті шпалери. Тут нема протипожежних розбризкувачів, тільки старомодні рукави, та й ними нікому скористатися. І в світі не існує такої пожежної машини, яка могла б сюди дістатися раніше кінця березня. Палай, бейбі, палай. За дванадцять годин тут не залишиться нічого, крім голих кісток.

Стрілка на манометрі пересунулася на двісті дванадцять. Котел поскрипував і стогнав, наче якась стара баба, що намагається піднятись з ліжка. По краях старих латок почали вигравати шиплячі фонтанчики пари; почали сичати краплини припою.

Він нічого не бачив, не чув. Застиглий, з рукою на клапані, який мусив би скинути тиск і спустити жар, Джек стояв з очима, що сяяли в його очницях, наче сапфіри.

(«Це мій останній шанс»)

Єдиним, що досі не було переведено в готівку, залишався їхній спільний з Венді страховий договір, який вони уклали влітку між його першим і другим роком у Стовінгтоні. У випадку смерті виплата сорока тисяч доларів і подвійне відшкодування, якщо він або вона загинуть у залізничній катастрофі, авіакатастрофі або в пожежі. Раз, два і в дамках, помри загадковою смертю і виграй сотню тисяч доларів.

(Пожежа… вісімдесят тисяч доларів)

У них є час звідси забратися. Навіть якщо вони сплять, у них є час, щоби забратися. Він у це вірив. І не думав, що живоплоти або щось інше спробують їх зупинити, якщо «Оверлук» займеться полум’ям.

(Полум’я)

Стрілка всередині засмальцьованого, майже непрозорого манометра підтанцювала до двохсот п’ятнадцяти фунтів на квадратний дюйм.

Черговий спогад явився йому, спогад з дитинства. Між нижніх гілок яблуні, що росла поза їхнім будинком, було осине гніздо. Оса вжалила когось з його старших братів — він не пам’ятав котрого саме, — коли той гойдався на старій автомобільній шині, яку тато підв’язав до гілки того дерева. То було наприкінці літа, коли оси зазвичай стають особливо лютими.