Роза заснула за столом, її голова лежала на зігнутій руці. Перед нею лежала розгорнута «Анатомія» Вістера. Поглянувши через плече дівчини, Норріс побачив, що вона роздивлялася зображення серця, і подумав: «Яка незвичайна дівчина». Свічка догорала, залишаючи лише калюжу воску, тож він засвітив іншу. Коли обережно закрив Вістера, Роза заворушилась і прокинулася.

— О, — промуркотіла вона, — ти повернувся.

Норріс дивився, як вона потягується, розминає шию, відкидає волосся. Подивившись у її обличчя, Норріс не побачив там нещирості, підступності, а лише дівчину, яка намагається скинути сонливість. Хустка, яку вона накинула на плечі, була з грубої сірувато-коричневої вовни, а коли вона потерла рукою обличчя, на ньому залишився зольний слід.

Норріс подумав, як відрізнялась вона від сестер Веллівер з їхніми шовковими сукнями, гарненькими шарфами з бахромою та чудовими черевичками з марокканської шкіри. Йому більше не хотілося зустрічатися з ними, він відчув, що нарешті зрозумів, ким вони були насправді. Якими вправними у безчесній грі у фліртування. Не такі, як ця дівчина, яка відкрито позіхає і тре очі так природно, як дитина, що тільки-но прокинулась після денного сну.

Вона подивилась на нього.

— Ви розповіли їм? Що вони сказали?

— Доктор Гренвілл утримався від оцінки. Він бажає почути розповідь з твоїх уст, — він нахилився ближче і поклав руку їй на плече. — Розо, він зробив щедру пропозицію, яку ми обидва, я та Венделл, вважаємо за найкращу. Доктор Гренвілл пропонує взяти Меггі до себе.

Вона посуворішала. Замість вдячності в її очах спалахнув жах.

— Скажи мені, що ви не погодились.

— Їй було б там краще. Заради її здоров’я та безпеки.

— Ви не мали права! — вона підхопилася на ноги.

Зазирнувши в очі дівчини, Норріс побачив там первинний вогонь. Вона готова була принести в жертву все заради тої, кого любила. Дівчина була такою відданою, що могла б витримати все, аби тільки Меггі була врятована.

— Ви віддали йому Меггі?

— Розо, я б ніколи не зрадив твою довіру.

— Вона не ваша, щоб віддавати її.

— Послухай мене. Послухай, — він узяв її обличчя в долоні і змусив подивитися на нього. — Я сказав їм, що ти єдина, хто може це вирішувати. Я сказав їм, що зроблю лише так, як ти захочеш. Я підкоряюсь твоїм наказам, Розо, чого б ти не забажала. Лише ти знаєш, як буде краще, а я лише хочу, щоб ти були щаслива.

— Ти це серйозно? — прошепотіла вона.

— Так. Чесно.

Вони розглядали один одного якусь мить. Раптом у її очах блиснули сльози, і вона відійшла. Він подумав, що вона така маленька. Така тендітна. Так, ця дівчина була сама проти всього світу, і це було дуже важко. «Вона дуже приваблива дівчина», — сказав Венделл. Дивлячись на неї зараз, Норріс бачив чисту й чесну красу, яка відблискувала навіть крізь плями золи. Красу, з якою сестри Веллівер ніколи не зможуть суперничати. Вони були просто двома самовдоволеними принцесами, вдягнутими в атлас. У цієї дівчини нічого не було, але вона взяла під своє крило того слабоумного Біллі. Вона нашкрябала все, що змогла, аби купити своїй сестрі пристойний похорон і утримувати племінницю нагодованою.

Це дівчина, яка має залишитися зі мною. Навіть якщо я цього не заслуговую.

— Розо, — промовив Норріс, — настав час поговорити про майбутнє.

— Майбутнє?

— Що буде далі з тобою та Меггі. Я буду відвертим: мої перспективи у коледжі туманні. Я не знаю, чи зможу далі оплачувати цю кімнату, не кажучи вже про їжу для нас усіх.

— Ти хочеш, щоб я пішла, — сказала вона як про вирішену справу, наче по-іншому і бути не могло. Як легко вона прийшла до того, що він хотів позбутися її. Як великодушно вона пробачила його.

— Я хочу, щоб ви були в безпеці.

— Я витримаю, Норрі. Я навчилася жити з правдою. Просто скажи мені.

— Завтра я їду додому в Бельмонт. Батько чекає мене на свята. Я тобі можу сказати, що це не буде безжурне гостювання. Він не з тих, хто любить святкування, тож я, швидше за все, проведу свята, пораючись на фермі.

— Не треба пояснювати, — вона відвернулася, — я піду вранці.

— Так, ти підеш. Зі мною.

Несподівано Роза повернулася до нього, її очі розширились від захвату.

— До Бельмонта?

— Це найбезпечніше місце для вас обох. Там знайдеться свіже молоко для Меггі і ліжко до твоїх послуг. Там вас ніхто не знайде.

— Я можу її взяти?

— Звісно, ми візьмемо її. Я і не думав залишати її тут.

У раптовому захопленні вона кинулась йому в обійми. Хоч вона й була мініатюрною, але мало не збила його з ніг. Сміючись, він упіймав її і почав кружляти маленькою кімнатою, відчуваючи, як радісно б’ється її серце.

Зненацька Роза відскочила від нього, а на її обличчі Норріс побачив сумніви.

— Але що скаже твій батько про мене? — спитала вона. — І про Меггі?

Він не міг їй брехати, тим паче під пильним поглядом дівчини.

— Я не знаю, — сказав він.

28