Читаем Професор Вільчур полностью

– Я просив би вас, колего, ще залишитися. Ви, напевно, здогадалися – чому.

– Так, – тихо відповів Кольський.

– Панна Люція поїде разом з вами… Я знаю, що ви любите одне одного, і щиро бажаю вам великого щастя…

Він замовк. Кольський стояв блідий як полотно і не міг вичавити з себе ні єдиного слова.

– Отже, домовилися, – сказав після довгої паузи Вільчур, – ви поїдете завтра вранці. Так буде найкраще. А зараз, колего, дозвольте привітати вас. У вас буде чудова дружина, просто скарб. Дай вам Боже…

І не зміг закінчити. Вийшов з кімнати і повернувся до себе. Але Люції вже там не застав. Він важко опустився на ліжко і, підперши голову руками, сидів довго і нерухомо.

В той день у лікарні ніхто не обідав. Вже сутеніло, коли Люція з допомогою Донки почала пакувати свої речі. Вечеряли у передпокої. Вільчурові майже силоміць довелося випровадити Люцію. У всіх був пригнічений настрій. Тільки Омела розтягував свої довгі монологи, вдаючи, що нічого не помічає. В кінці вечері Люція знову розридалася і втекла до себе. Всю ніч вона не зімкнула очей. Не спав і Вільчур, а коли вийшов вранці, то виглядав як після важкої хвороби.

О восьмій ранку біля ґанку лікарні зупинилася підвода, на яку Василь і Кольський почали складати речі Люції. І хоча звістка про від’їзд Люції ще вчора дійшла до млина, ніхто, окрім Василя, який мав би відвезти її на станцію, не прийшов попрощатися з нею.

Коли вже все було готове, Вільчур ще раз обійняв Люцію і побажав їй щастя. Вони обоє не могли стримати сліз. Кольський уже сидів на возі, нетерпляче поглядаючи на годинник. Василь допоміг Люції сісти поруч з Кольським. Сам скочив на переднє сидіння, змахнув батогом над кінськими спинами, і віз рушив по дорозі в бік тракту.

На ґанку залишилися Вільчур та Омела. Коли віз уже зник за поворотом, Омела сказав:

– Ось і поїхали…

– Поїхали, – після хвилинного мовчання відгукнувся Вільчур. – Усі від’їжджають… Усі… І ти поїдеш.

Омела похитав головою.

– Не поїду. Залишуся. Чого хочеш? Я полюбив тебе. Полюбив тебе за те, що ти дурний, цезаре.

Вільчур посміхнувся.

– Дурний… – повторив він.

– Авжеж. А в нинішні часи, коли розум існує лише для того, щоб творити зло, що ж таке дурість, коли не вищий прояв добра? А що ж таке добро, коли не мудрість? Життя стає парадоксом. Може, це і мудро, що ти, carissime, живеш, щоб приносити щастя іншим.

– Може, для цього я і був створений, – задумливо сказав Вільчур.

– Ти живеш для інших, а інші – для самих себе. І тільки я не знаю, для кого і для чого живу… Багато років я шукаю відповідь, шукаю відповідь на це питання на дні кожної пляшки. І не знаходжу… Напевно, ще не можу натрапити на ту єдину. Але не турбуйся! Прийде час і на неї. Я перехилю її, і в останньому ковтку мені відкриється істина…

Перейти на страницу:

Похожие книги

Этика
Этика

Бенедикт Спиноза – основополагающая, веховая фигура в истории мировой философии. Учение Спинозы продолжает начатые Декартом революционные движения мысли в европейской философии, отрицая ценности былых веков, средневековую религиозную догматику и непререкаемость авторитетов.Спиноза был философским бунтарем своего времени; за вольнодумие и свободомыслие от него отвернулась его же община. Спиноза стал изгоем, преследуемым церковью, что, однако, никак не поколебало ни его взглядов, ни составляющих его учения.В мировой философии были мыслители, которых отличал поэтический слог; были те, кого отличал возвышенный пафос; были те, кого отличала простота изложения материала или, напротив, сложность. Однако не было в истории философии столь аргументированного, «математического» философа.«Этика» Спинозы будто бы и не книга, а набор бесконечно строгих уравнений, формул, причин и следствий. Философия для Спинозы – нечто большее, чем человек, его мысли и чувства, и потому в философии нет места человеческому. Спиноза намеренно игнорирует всякую человечность в своих работах, оставляя лишь голые, геометрически выверенные, отточенные доказательства, схолии и королларии, из которых складывается одна из самых удивительных философских систем в истории.В формате a4.pdf сохранен издательский макет.

Бенедикт Барух Спиноза

Зарубежная классическая проза