Читаем Про маму полностью

І ось вона на палубі, лупає по залізній підлозі, підстрибує, плутаючись у лесі. Вже тепер матроси тобі не допомагатимуть, їхні гарпуни потрібні іншим рибалкам. Вже тепер ти сам виймай гачок з її пащі — і будь обережним, не відривайся, не дивися на всі боки. Адже зараз йдеться про твої пальці, один незграбний рух — і доведеться жити без вказівного пальця або без мізинця, чи то навіть від підмізинного пальця, обручку доведеться вдягнути на тупий цурпалок.

Рибину, що б’ється на залізній підлозі, треба хапати за зябра, які на дотик подібні на наждак, тримати її міцно, щоб вона не видерлась, і за допомогою плоскогубців і ножа виймати з її пащеки гачок.

В тебе від крові пливе в очах. Кров від поранених гарпуном рибин розтікається по залізній підлозі на кормі. Руки твої у рясних дрібних порізах. Але знову ти відрізаєш шматок жирного оселедця і чіпляєш його на гачок…

Сусіда крутив котушкуневтомно. Він витягав одну рибину за одною, бив кожну чоботом по голові, потім, опустившись на коліна, хапав її за зябра, і, регочучи до нестями, починав видирати з пащеки гачок.

— Fucking good! — звернувся він до мене, запаливши цигарку. — Оце справжнє лікування від будь-якої психіатричної хвороби. Ти згоден? Не ображайся, але всі ваші психотерапевтичні методики — повне лайно. Послухай-но мене: кидай свою роботу в клініці. Ти ще не кінчений психіатр, як решта. Ти — рибалка, справжній рибалка! Приєднуйся до мене. Будемо щодня ловити рибу і продавати її в китайські магазини.

— О’кей, я подумаю, — відповідав я, витираючи з мокрих, солоних рук і обличчя налиплі лусочки і шматочки морських водоростей. Від мене тхнуло рибою.

Я з цікавістю дивився на єврейок в довгих спідницях і кросівках, із зав’язаними на голові косинками. Дивився, як вони ловили рибу. Як міцно тримали гнучкі спінінги і крутили котушки, як ходили вздовж бортів і кликали матросів, щоб вони били рибин гарпунами.

Звідки в цих худорлявих і на перший погляд слабких жінках стільки сили і стільки волі? — питав я себе. — Звідки стільки завзяття і витривалості? Я втомився, в мене болять руки, я відчуваю, що завтра зранку не зможу встати з ліжка, в мене вже зараз ломить все тіло.

А вони ще ловлять!

Мамо, мамо… В тебе був свій нічний блюз, який ти виконувала два останні роки. Для мене це стало наукою на все життя.

Мій новий роман буде про тебе; думаю про нього і вдень, і вночі.

Я бачив тебе, мамо, на кораблі, в довгій спідниці, зі спінінгом в руках. Ти стояла біля самого бортика і крутила котушку. І радісно кликала матросів, щоб вони несли гарпуни.

З якого джерела ти здобувала сили, щоб так довго і мужньо боротись із двома страшними хворобами — раком і деменцією? Чи не з джерела своєї невичерпної любові до всіх в нашій родині? Чи не зі свого вміння пробачати? Чи не зі свого глибочезного смирення, такого смирення, котрого немає в нас?..

Над кораблем пронизливо пискотіли чайки, вітер ці зойки підхоплював і уносив кудись у Вічну Тишу.

—   Ма!.. Ма!..