Читаем Поезiї полностью

Не засоромив день своїм сiянням.

Погасне свiтло; та палають очi,

Аж поки досвiтки в вiкно тихенько

Заглянуть сивими очима i всi речi

Почнуть iз темряви помалу виступати,

Тодi мене перемагає сон.

А ранком бачу я в своїм свiчадi

Блiде обличчя i блискучi очi,

А в думцi, мов тривога, промайнуть

В дитячих лiтах чутiї легенди

Про перелесника. Розказує, бувало,

Стара бабуся нам, маленьким дiтям:

"Була собi колись дiвчина необачна…"

Про необачну дiвчину, що дорго

За кужелем сидiла проти свята,

I не молилася, й на дзвони не вважала,

I спати не лягала, от за те

До неї уночi з'являвся перелесник;

Не дьяволом з'являвся, не марою,

Спадав летючою зорею в хату,

А в хатi гарним парубком ставав,

Облесливим - речами i очами.

Вiн їй приносив дорогi дарунки,

Стрiчки коштовнi й золотi квiтки.

Вiн дiвчину квiтчав, i молодою

Своєю називав, i коси розплiтав їй,

Речами любими затроював їй серце

I поцiлунками виймав iз неї душу.

На ранок, як спiвали третi пiвнi,

Зникав той перелесник, а дiвчина,

Уквiтчана, убрана,засипала

Камiнним сном. А потiм цiлий день

Блiда ходила, мов яка сновида,

I тiльки ждала, щоб настала нiч,

Щоб з перелесником стояти на розмовi,

А тим розмовам був лихий кiнець…

"А хто ж був перелесник той, бабусю?" -

Питала я в старої, та вона

Хрестилась тiльки завжди i казала:

"Та не при хатi i не при малих дiтях,

Не при святому хлiбовi казати.

Не згадуй проти ночi, бо присниться!"

Так, я тебе послухала, бабусю,

Не згадую нiколи проти ночi

Про перелесника, моє свiчадо тiльки

Нагадує менi про нього вдень.

19/Х 189

This file was created

with BookDesigner program

bookdesigner@the-ebook.org

09.08.2010