Читаем Подорож в Антисвiт полностью

Серце Педро забилося сильно, тривожно. Вiн зiтхнув, стиснув зуби i рiшуче поклав руку на важiль пуску пристрою...

....................

Педро поспiшав до берега, де його ждав старий Хуан. За пазухою випинався згорток з фотоплiвками, вiн дряпав груди, i студент на ходу пiдтримував його рукою.

А позаду скаженiла пожежа. Вона жерла руїни лабораторiї, кидала мiрiади веселих iскор аж пiд хмари. Лунала сирена, тривожнi крики, гуркiт моторiв. Педро не звертав на те уваги. Вiн ще раз зупинився, озирнувся назад. Лабораторiя горiла. Так мусив згорiти незабаром i весь свiт брехнi i омани, свiт насилля i темряви.

Педро повернувся, пiшов у пiтьму. Вiн з сумом i нiжнiстю думав про Генрiха, який в iншому свiтi, зовсiм поряд, шукав свою любов, свою долю, серце своє. Вiн знайде Лю безумовно. Знайде обов'язково i ясноликого Геона, який знову вiдкриє для закоханих бодай на хвилю свiт Великого Синтезу, свiт Майбуття.