Читаем Пафос полностью

— Напевне… Ось вони тут навіть намальовані, ці лебеді. — Джура розвертає пляшку етикеткою до Корвата. — Колись був непоганий молдавський коньяк «Бєлий аїст». Коли я працював у комсомолі, це була найпопулярніша марка. А тепер «Бєлий аїст» — денатурат, фарбований чаєм… А що значить назва «Артізан»?

— Митець, робітник майстерні, крафтман, або щось таке.

— Бачиш, як вони, ці пінгвіни, тут вгадали! Ти — митець. І конина такої ж назви… За зустріч! — піднімає фужер Вадим Борисович.

Три лебеді дружно влітають Корватові у горлянку. Двохсотграмовий фужер пекучого густого питва легко (підозріло легко!) змиває його полуденні фармакологічні страхи. Він сам подивований такій жвавості.

— Як пожежник на суботнику! — сміється Жура. — Ти ж не квапся так. Ще ж розмовляти будемо. Про психологію… Ми будем долґо ґнать вєлосіпєд…

Корват якось відразу п'янішає. По Дєрібасовской надо ходіть постєпєнно. Він підморгує Журі:

— Психологією, кажете? No рroblem… Є такий давній тубільний анекдот. Сидить старий гуцул, пасе вівці, курить люльку. Аж бачить: виліта з ущелини здоровезний дракон і кричить: «На суботнік! На суботнік!» Гуцул хита головою, вийма з рота люльку і каже: «От клята тварюка, знов комсомольців сі нажерла!»

— Нормально! Видно, що ти — психолог, — знов сміється Вадим Борисович. — Я тобі про комсомол багато чого понараскажу, для твоїх романів. Чого там тільки не було!

— I небо в алмазах!

— Взути мене прагнеш?

— Я?… Та ж ні, аllоns dоns [33]. Жодним чином, — розводить руками найкращий друг реввоєнгакера, — слово «комсомолець» у даному типі (щоб не сказати, перепрошую на слові, топосі) висловлювання грає ролю роіntе аssаssіnе, тобто такої риски літературного твору, що є питомо згубною для його художньої вартості. Пхе, trouvaille 34 [34] …

— Вас, літераторів, важко зрозуміти, якісь ви занадто химерні, — погоджується з «trouvaille» Жура і зупиняє офіціантку широким владним жестом:

— Шановна, ми замовили м'ясо по-мексиканськи. Щось ви довго там…

Офіціантка обдаровує клієнтів циферблатною посмішкою:

— Зачекайте, будь ласка, ще п'ять хвилин! Вже готується…

«Коли ж це ми встигли замовити м'ясо?» — намагається пригадати Корват. Він знову починає підозрювати свої рецептори у збаранінні: «Невже алкоголь активізує атенолол? А, може, при їх сполученні виникають якісь ліві алко-лоїди?… Так недовго вщент спупіти…»

— Так, Вадиме Борисовичу, маєте рацію, я досить непоганий психолог, — каже він уголос — Оmbers et соuleurs! [35]

Тіні суїцидальних, змучених трупними словами душ! Сутін-ки нахабнючок і лесбіянок! Я їх всіх наскрізь бачу… А Ви хороша людина, Борисовичу, ось що маю вам сказати. Хороша, розумна людина…

Жура уважно спостерігає за Корватом.

— Доброє слово і кошкє пріятно, — погоджується він.

— Це не комплімент, Борисовичу, зрозумійте мене правильно. Це — констатація факту…

«Що я таке верзу?» — дивується друг реввоєнгакера. Жура виймає з кишені конверт:

— Це лист, котрого три місяці тому отримав від Анджели. Прочитай і скажи мені, що ти про цей лист думаєш. Що за людина, на твою думку, його написала… Хочу почути

психолога.

— Щодо?…

— Правду вона пише, чи ні.

— Qui le sait [36] Я спробую щось прояснити. Корват розгортає аркуші, читає.

«Привіт, любий!