Читаем Нюрнберґ-2 полностью

Дбаючи про належне громадське представництво України на Вільнюському міжнародному громадському Трибуналі, вчені (доктори історичних наук С. Білокінь, В. Марочко, А. Зінченко) підготували відповідні розділи, які стали, основою звинувачення Україною КПРС у Вільнюсі.

Праця у Вільнюсі почалася 12 червня зі спільного засідання в сесійній залі Литовського парламенту. Учасників з 23 держав привітали найвищі достойники Литви: Президент, Голова Сейму та Голова уряду, а також поважні гості з інших держав, у тому числі колишній президент Польщі Лех Валенса. Праця учасників була поділена на дві частини: на роботу в Міжнародному Громадському Трибуналі з оцінки злочинів комунізму та праця на Міжнародній конференції.

Головний суддя Трибуналу Вітаутас Забіла запропонував мені ввійти до складу трибуналу, проте через необхідність їхати до Ізраїлю на міжнародну конференцію політв’язнів я запропонував замість себе члена української делегації Миколу Кульчинського. Забіла погодився.

Учасниками конференції були члени української делегації Ніна Вірченко, Євген Пронюк та Тамара Пахолок.

Я представив наступний Звинувачувальний висновок від України.

Українське

Громадське Представництво

Асоціація дослідників голодоморів в Україні

п/с 339, Київ-42, Україна, 01042

Тел./факс: 380-44-269-12-63

Звинувачувальний висновок

По звинуваченню КПРС у злочинах проти України й українців на Вільнюському міжнародному громадському Трибуналі з оцінки злочинів комунізму

Представлений Головою Української Асоціації дослідників голодоморів в Україні Почесним Доктором права Левком Лук’яненком на першій сесії Міжнародного громадського трибуналу 12 червня й обґрунтований додатковими доказами на другій сесії 4–8 вересня 2000 р. у м. Вільнюсі

Звинувачувальний висновок

у Міжнародній громадській кримінальній справі по звинуваченню КПРС у злочинах на території України та проти українців, що передбачені:

— Пунктом «а» ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (МВТ) (злочини проти миру);

— Пунктом «б» ст. 6 Статуту МВТ (військові злочини);

— Пунктом «в» ст. 6 Статуту МВТ (злочини проти людяності);

— Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 09.12.48; (конвенція стала чинною з 12.01.51. Ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 18.03.54)

— Конвенцією проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання від 10.12.84; (конвенція стала чинною з 26.06.87. Ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 21.01.87)

— Конвенцією № 29 «Про примусову або обов’язкову працю» від 28.07.80; (конвенція стала чинною 01.05.32. Ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 04.06.56)

— Конвенцією про боротьбу з дискримінацією у сфері освіти від 14.12.60; (конвенція стала чинною 22.05.62. Ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 02.07.62)

Злочинна діяльність КПРС обумовлена її злочинною імперською ідеологією.

Злочинний характер ідеології КПРС

Суть ідеології КПРС полягає у виправданні загарбницької імперіалістичної політики Росії.

Мета політики КПРС — розширення Російської імперії на все більшу і більшу частину земної кулі.

Методи діяльності КПРС: ідеологічні, організаційні.

Завдання ідеологічних методів

Воно полягає в тому, щоб навіяти людям думку про те, що об’єктивний світ розвивається в напрямку росту великих націй та асиміляції і зникнення малих, що згодом на земній кулі буде не тисячі мов, а тільки десять—п’ятнадцять. Відповідно, прогресивною формою державного існування народів будуть великі держави, а малі є гальмом історичного прогресу, тому повинні зникнути. КПРС російську націю відносила до числа великих і перспективних, а українську і всі інші нації СРСР — до безперспективних і приречених на зникнення. Хто намагався захищати право своєї нації на існування, той був затаврований реакціонером і буржуазним націоналістом.

Ця ідеологія є злочинною, бо виправдовувала русифікацію та поступове знищення поневолених націй, тобто позбавляла їх права на самовизначення, чим порушувала Статут ООН і Статті 1, п. 1 «Міжнародного пакту про цивільні і політичні права» від 19.12.66 (Международная защита прав и свобод человека. Збірник документів. — Москва: Юридическая литература, 1990. — С. 33).