Библибоба

Читаем Дилда полностью

Дилда
Читать
Дилда

Остап Вишня

Юмористическая проза18+

ДИЛДА


Дилда, Тимiш Iванович, такий собi є на свiтi.

Прiзвище таке в нього: Дилда.

Коли заснувався в його селi колгосп, Дилда, Тимiш Iванович, сильно покрутив носом, - отак: круть-

круть-круть! - i сказав своїй жiнцi Салимонiї Пилипiвнi Дилдi:

- Гуртове - чортове!

Залишився тодi Тимiш Iванович Дилда одноосiбником.

Ну, що ж: одноосiбник, коли вiн чесний, коли вiн виконує все те, що вiд чесного радянського

громадянина вимагається, - одноосiбник у нас всi громадськi права має.

Не дiйшло, значить, iще до свiдомостi людини, що колективна, артiльна праця кориснiша, вигiднiша, - ну, й хай собi хазяйнує окремо, - колись зрозумiє, де лiпше, - чи в артiлi, чи в одноосiбному

господарствi.

Про Тимоша Дилду ми б не сказали, що щось десь до його свiдомостi не дiйшло, - вовча думка

сидiла пiд капелюхом в Тимоша Дилди:

- А мо' воно ненадовго?

Колгоспи собi росли, розвивалися, багатiли, а колгоспнi люди жили собi та поживали.

Дивилися колгоспники на одноосiбника Тимоша Iвановича Дилду та посмiхалися:

- Ну, живи собi! Нам що, дилдуй далi! Виходить, значить, що вийшло воно не на "недовго", - як

думав Дилда, - а зовсiм навпаки - назавжди.

От одного вечора, коли Тимiш Iванович Дилда та Салимонiя Пилипiвна Дилда (дiтей у них не було) сiли вечеряти, Тимiш Iванович Дилда говорить Салимонiї Пилипiвнi Дилдi:

- Салимонько!

- Га?

- Що, пак я тобi хотiв сказати? От забувся!

- Мо' сирiвцю внести?

- Та який там сирiвець?! Не в сирiвцi справа!

- Мо' десь засвербiло?

- Ой, засвербiло! Ой, засвербiло! - аж скрикнув Тимiш Iванович Дi лда. - Ох, i засвербiло ж, та

тiльки не з того боку!

Замовк Тимiш Iванович Дилда. Сопла Салимонiя Пилипiвна Дилда. У хатi було тихо.

- Салимонько! - раптом промовив ТнмIш Iванович Дилда.

- Га?

- Ой, мабуть, у колгосп записуватись треба?!

- Ой! - ойкнула Салимонiя Пилипiвна. Пiдскочила з мiсця, пiдбiгла до печi, одскочила вiд печi, мотонулася до мисника, од мисника до зачiпка, ухопила чомусь рогача й почала пiдважувати рогачем

лежанку. Потiм ухопила ночви, поставила на лiжу, дiжу з ночвами поставила на помийницю, сiла сама в

почви та тодi ще раз:

-- Ой!

Тимiш Iванович Дилда схопився з мiсця й несамовито крикнув:

- Салимонько, сядь!

- Я вже сидю!

Одне слово, в колгосп Тимiш Iванович Дилда й Салимонiя Пилипiвна Дилда записалися.

Вечорами вони сидiли одне проти одного, дивилися одне одному в очi й кивали головами.

Салимонiя Пилипiвна витирала хусточкою очi, а Тимiш Iванович скреготiв зубами.

Посидiвши отак одне проти одного, Тимiш Iванович казав:

- Стелись!

Салимонiя Пилипiвна слалася. Потiм вони лягали спати... Не спалося.

Салимонiя Пилипiвна Дилда питала в Тимоша Iвановича Дилди:

- I чого ти не спиш, Тимочко?

- Думаю!

- По що ж ти, Тимочко, думаєш?

- Думаю, де б отих гемонських трудоднiв позичити!

I довго-довго не засипали Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна Дилда.

Час iшов.

Колгоспи росли, розросталися.

Ох, i трудоднiв же було у роботящих, у чесних колгоспникiв. Ой, i трудоднiв...

Та восени, було, до таких колгоспникiв, - у кого - ой, трудоднiв! - пiдгуркочував грузовик, а на

грузовику чували, а в чувалах зерно:

- Забирай, товаришу Чесний, забирай трудоднi свої! - гукав до хазяїна шофер. - Печи пироги та

розпишись у квитанцiї!

- Ой, хай тобi щастя! - говорив хазяїн. - Ти поможи хоч вивантажити!

- Допомогти можна!

- А на пироги забiгай, будь ласка!


- I забiгти можна!

Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна Дилда, як записалися до колгоспу, - сильно дуже

почали болiти.

До непритомiї просто!

Як ото треба на роботу йти, так Тимоша Дилду щось таке як ухопить за поперека. - Ну, нi поворухнутись, нi нахилитись!

- Отут! Ось дайте руку, я вам покажу! Отут-отут! Ото-то-то!! Ой! Як тiльки щось важкеньке вiзьму, чи вила, чи лопату, - воно як штриконе, - криком кричу! Баба Волосиха казала, що важкого, боже

борони! Та нащо вам - паляниця i та шкодить! Як з цiлої починаю та ще з четвертиною сала, - штрика!

Так штрика, що в очах жовто! Я вже не знаю, що й робити. Баба Волосиха, - а вона баба тямуща! -

казала, що то якась сурйозна дуже мужеська болiсть!

Коли Тимоша Iвановича Дилду хапало за поперека, то Салимонiю Пилипiвну Дилду, навпаки, -

брало отут - пiд грудьми:

- Пiдкочується, пiдкочується пiд груди, а потiм як придавить - гвалт! В очах у мене нiби курка

зозуляста - ряботить-ряботить, а потiм узяло нiби й розпливлося... А я й не знаю, чи я жива, чи мертва! А

потiм пiшло-пiшло-пiшло, - звиняйте, все на низ! Баба Волосиха, - а вона баба тямуща! - казала, що то

якась сурйозна дуже женська болiсть.

Сильно дуже хворiли Дилди - i Тимiш Iванович, i Салимонiя Пилипiвна.

Одпускало їх тiльки тодi, коли треба було до мiста їхати, - чи там яєчка везти, чи масло, чи там

картоплю...

Довго тривала така у Дилдiв хвороба.

Щороку трудоднiв у них було чимало: у Тимоша Iвановича Дилди днiв iз тринадцять, а в Салимонiї

Пилипiвни днiв не менше як одинадцять...

Ну, й що?

А нiчого! Вигнали Дилдiв iз колгоспу.

I добре зробили.


1948


Похожие книги

Моя простая курортная жизнь. Том 2
Моя простая курортная жизнь. Том 2

Горы, море, солнце и девушки, загорающие в бикини, а местами и без (и я, кстати, знаю такие места). Для вас это что? Курорт. А для меня - обычная жизнь.Добро пожаловать в мое бесконечное лето!Легкая комедия о поисках любви, девушках и отношениях

М. Блум

Эротическая литература / Самиздат, сетевая литература / Юмористическая проза
Читать бесплатно
Расстрелять!
Расстрелять!

Исполненные подлинного драматизма, далеко не забавные, но славные и лиричные истории, случившиеся с некоторым офицером, безусловным сыном своего отечества, а также всякие там случайности, произошедшие с его дальними родственниками и близкими друзьями, друзьями родственников и родственниками друзей, рассказанные им самим.

Александр Михайлович Покровский

Юмор / Юмористическая проза
Без регистрации
Взрослые игры
Взрослые игры

Долгожданное продолжение любимого абсолютно всеми читательницами страны бестселлера Елены Колиной «Дневник новой русской»! Тонкая ироничная история о сокровенных проблемах молодой петербурженки, подкупающая искренностью и особым взглядом на происходящее.

Тереза Тотен , Кэтрин Джордж , Вера и Марина Воробей , Юрий Юрьевич Кузнецов , Джульет Изон

Боевик / Прочее / Юмористическая проза / Разное / Газеты и журналы
Полная версия
Козлы отпущения
Козлы отпущения

п╢п╖п▒ п²п∙п°п⌡п≥п≤ п═п╒п÷п≤п÷п■п≥п²п⌠п▒ п·п∙п÷п╕п≥п■п▒п·п·п÷ п■п°п║ пёп∙п▓п║ п÷п╓п⌡п╒п╘п╖п▒п░п╓ п≈п°п╔п▓п÷п⌡п╔п░ п≥ п═п°п÷п■п÷п╓п╖п÷п╒п·п╔п░ п≥п■п∙п░ — п╖п÷ п╖пёп∙п≤ п▓п∙п■п▒п≤ п≥п≤ пёп╓п╒п▒п·п╘, п■п▒ п≥ п╖пёп∙п≈п÷ п²п≥п╒п▒ п╖п≥п·п÷п╖п▒п╓п╘… п°п╘пёп╘п∙. п╩ п≈п°п╔п▓п÷п⌡п÷п²п╔ п╔п■п≥п╖п°п∙п·п≥п░ п═п╒п÷п≤п÷п■п≥п²п⌠п∙п╖, п≥п■п∙п║ п╛п╓п▒ п·п∙п²п∙п■п°п∙п·п·п÷ п·п▒п≤п÷п■п≥п╓ п÷п╓п⌡п°п≥п⌡ п╖ п╚п≥п╒п÷п⌡п≥п≤ п·п▒п╒п÷п■п·п╘п≤ п²п▒пёпёп▒п≤…я┤п÷п°п∙п░ пёп╔п■п∙п▓ п²п∙п°п⌡п≥п∙ п═п╒п÷п≤п÷п■п≥п²п⌠п╘ пёп╓п▒п·п÷п╖п║п╓пёп║ п═п÷п°п≥п╓п≥п╝п∙пёп⌡п≥п²п≥ п°п≥п■п∙п╒п▒п²п≥, п÷пёп·п÷п╖п▒п╓п∙п°п║п²п≥ п·п÷п╖п÷п  п═п▒п╒п╓п≥п≥. я┤п╘п■п╖п≥п≈п▒п∙п²п▒п║ п≥п²п≥ п≥п■п∙п║ пёп═п▒пёп∙п·п≥п║ п╝п∙п°п÷п╖п∙п╝п∙пёп╓п╖п▒ п═п╒п÷пёп╓п▒ п≥ п═п÷п·п║п╓п·п▒ п·п▒п╒п÷п■п╔ — «п╡п∙п  п°п╘пёп╘п≤, пёп═п▒пёп▒п  п╖п÷п°п÷пёп▒п╓п╘п≤». я┌п∙п⌠п∙п═п╓ п╖пёп∙п÷п▓п╜п∙п≈п÷ пёп╝п▒пёп╓п╗п║ п╓п÷п╕п∙ п■п÷пёп╓п╔п═п∙п· п╚п≥п╒п÷п⌡п≥п² п·п▒п╒п÷п■п·п╘п² п²п▒пёпёп▒п² — «я┤п╙п║п╓п╗ п╖пёп∙ п╔ п°п╘пёп╘п≤ п≥ п╒п▒п╙п■п▒п╓п╗ п╖п÷п°п÷пёп▒п╓п╘п²». я─п╒п▒п╖п■п▒, п╖ пёп╓п╒п▒п·п∙ п≥п■п∙п╓ п╖п÷п п·п▒, п╖п╒п▒п≈ пёп╓п╒п∙п²п≥п╓п∙п°п╗п·п÷ п·п▒пёп╓п╔п═п▒п∙п╓, п·п÷ п⌡п÷п≈п÷ п╛п╓п÷ п╖п÷п°п·п╔п∙п╓, п∙пёп°п≥ п·п▒п■п÷ пёп═п▒пёп▒п╓п╗ пёп╓п╒п▒п·п╔ п÷п╓ п°п╘пёп÷п  п·п∙п╝п≥пёп╓п≥…я┐п÷п⌠п≥п▒п°п╗п·п▒п║ п▒п·п╓п≥п╔п╓п÷п═п≥п║ п╩п≥п╚п÷п·п▒ п╖п═п÷п°п·п∙ п²п÷п╕п∙п╓ п▓п╘п╓п╗ пёп÷п═п÷пёп╓п▒п╖п≥п²п▒ пё п╓п▒п⌡п≥п²п≥ п╚п∙п■п∙п╖п╒п▒п²п≥ п╕п▒п·п╒п▒, п⌡п▒п⌡ п▒п·п╓п≥п╔п╓п÷п═п≥п≥ п╦п▒п⌡пёп°п≥, п©п╒п╔п╛п°п°п▒, я┼п▒п²п║п╓п≥п·п▒.п╫п·п÷п≈п÷п≈п╒п▒п·п·п▒п║ п═п÷п°п≥п╓п≥п╝п∙пёп⌡п▒п║ пёп▒п╓п≥п╒п▒ п╩п≥п╚п÷п·п▒ п╖ п·п╘п·п∙п╚п·п∙п  я┌п÷пёпёп≥п≥ п╖п═п÷п°п·п∙ п²п÷п╕п∙п╓ п▓п╘п╓п╗ п═п╒п÷п╝п≥п╓п▒п·п▒ п⌡п▒п⌡ п≥пёп╓п÷п╒п≥п║ "п·п÷п╖п╘п≤ п╒п╔пёпёп⌡п≥п≤", п╒п╖п╔п╜п≥п≤пёп║ п⌡ п╖п°п▒пёп╓п≥, п≥пёп═п÷п°п╗п╙п╔п║ п╒п▒п■п≥ п■п÷пёп╓п≥п╕п∙п·п≥п║ пёп╖п÷п≥п≤ п⌠п∙п°п∙п  п·п∙п═п╒п≥п⌡п╒п╘п╓п╔п░ пёп÷п⌠п≥п▒п°п╗п·п╔п░ п■п∙п²п▒п≈п÷п≈п≥п░.п╧ п·п∙ п╓п▒п⌡ п╔п╕ п╖п▒п╕п·п÷, п⌡п╓п÷ п╖п÷ п╖пёп∙п² п╖п≥п·п÷п╖п▒п╓ — п╝п∙п╝п∙п·п⌠п╘, п°п≥п⌠п▒ п⌡п▒п╖п⌡п▒п╙пёп⌡п÷п  п·п▒п⌠п≥п÷п·п▒п°п╗п·п÷пёп╓п≥, п°п╘пёп╘п∙ п≥п°п≥ п∙п╖п╒п∙п≥. п╥п°п▒п╖п·п÷п∙ — п╔п═п÷п≥п╓п∙п°п╗п·п╘п  п═п╒п÷п⌠п∙пёпё п╒п÷п╙п╘пёп⌡п▒ п≥ п·п▒п⌡п▒п╙п▒п·п≥п║ п╖п≥п·п÷п╖п▒п╓п╘п≤ п╖п÷ п╖пёп∙п≤ п▓п∙п■п▒п≤ пёп╓п╒п▒п·п╘. я┤ п≤п÷п■п∙ п╛п╓п÷п≈п÷ п╔п╖п°п∙п⌡п▒п╓п∙п°п╗п·п÷п≈п÷ п═п╒п÷п⌠п∙пёпёп▒, п⌡пёп╓п▒п╓п≥, п²п÷п╕п·п÷ «п·п▒п╖п▒п╒п≥п╓п╗» п⌡п▒п═п≥п╓п▒п° п·п∙ п╓п÷п°п╗п⌡п÷ п═п÷п°п≥п╓п≥п╝п∙пёп⌡п≥п , п·п÷ п≥ п╒п∙п▒п°п╗п·п╘п , п■п÷п°п°п▒п╒п÷п╖п╘п …

Эфраим Кишон

Юмор / Юмористическая проза
Читать Онлайн
Избранное